Ікони Синаю
Монастир Святої Катерини
– один із найдавніших безперервно діючих християнських монастирів у світі. Заснований у IV столітті в центрі Синайського півострова біля підніжжя гори Синай (біблійний Хорив) на висоті 1570 м. Укріплену будівлю монастиря збудовано за наказом імператора Юстиніана в VI столітті. Насельниками монастиря переважно є греки православного віросповідання.
Унікальна святість Синаю як місця укладення завіту з Богом на вершині гори Хорив
та найважливішого Богоявлення в палаючому і незгораємому кущі біля її підніжжя визнавалася в усьому християнському світі. Візантійські імператори, латинські королі, грузинські царі, російська правляча династія робили до монастиря регулярні внески, свідченням яких подеколи є не писемні документи, а самі піднесені дари: літургійне начиння, ікони чи рукописи.
Великий монастир воістину може бути названий Богохоронимим – із моменту свого створення в шостому столітті він ніколи не руйнувався і не грабувався, що здається неймовірним дивом на тлі драматичної історії всіх інших православних обителей. Саме цьому феномену ми завдячуємо двом унікальним скарбам Синаю – його найбагатшій колекції середньовічних рукописів і найкращому у світі зібранню візантійських ікон, що дозволяє уявити історію іконопису з VI по XV століття.
Збірка налічує понад дві тисячі живописних ікон (точне число досі не підраховано), значна частина яких датується до 1453 року (завоювання Константинополя турками), тобто належить до власне візантійської епохи. Одні ікони було написано в монастирі, інші потрапляють сюди як внески благочестивих паломників чи посвятні дари, надіслані з різних міст і країн. Декоративно спрощені твори християнського Єгипту, Сирії та Палестини співіснують з образами хрестоносців, що поєднують східні та західні традиції.
Дуже важливо, що багато ікон було створено в Константинополі або написано майстрами, які навчалися у візантійській столиці, що була головним духовним і художнім центром усього східнохристиянського світу. Це ікони найвищої якості, які сміливо можна зарахувати до обраних шедеврів світового мистецтва. Не перебільшуючи, скажімо, що без збірки Синайського монастиря вся рання історія іконописання перетворилася б на розрізнену й малозрозумілу мозаїку випадково вцілілих фрагментів.
Частина монастирської колекції належить до раннього візантійського періоду до X століття (зокрема сиро-палестинські ікони VIII–IX століть). Ці ікони виконано грецькими, грузинськими, сирійськими та коптськими майстрами. Ікони збереглися, оскільки монастир, перебуваючи з VII століття поза Візантійською імперією, не постраждав від іконоборства. Робіт західноєвропейського письма у збірці мало, але присутні унікальні ікони періоду Хрестових походів, що поєднують в єдиному стилі риси «західного латинства» і «грецького візантинізму».





































