Ікони Сибіру
... Попри всі спроби священноначалля встановити належний контроль над іконописанням у Сибіру, на її величезних територіях виникли різноманітні за технікою та сюжетами, так звані ікони «краснушки», «чернушки», смугасті, щепні. Їхнє походження пов’язане з нижньогородськими, костромськими, ярославськими й вятськими іконописцями. Дослідниками виявлено близько десяти центрів сибірського народного іконописання. Серед них Сузун і Колива́нь (Новосибірська область), Притюмення, Рудний Алтай (нині Казахстан), Іркутська область, Забайкалля, околиці Єнісейська.
Народна ікона мала масове виробництво
, внаслідок чого максимально спрощувалися технологічні процеси: відсутній ковчег, паволока замінюється на паперову або повністю відсутня, зникають багатофігурні композиції, спрощується промальовування фігур, але при цьому зберігається канонічна схема зображення, що дозволяє впізнавати зображеного святого. Ці ікони, написані непрофесіоналами, відрізняє лубочний добір кольорів, їхня яскравість, а також наївність і безпосередність.
Особливо серед сибірських народних ікон виділяють домові селянські ікони, написані на лубі під оклад у 2-3 фарби. Особливо характерним виготовлення подібних ікон було для Тобольського району.
Як особливість письма сибірських ікон XVII століття Д. О. Ровінський зазначає, що «обличчя в них і навіть цілі постаті від товстих шарів фарб, накладених одна на одну, а також і від особливого способу вигладжувати левкас на світло, – виступають уперед, у вигляді напіврельєфів». На думку О. І. Сулоцького, це пояснюється орієнтацією майстрів на простих людей з нерозвиненим смаком. За іншою версією, подібні напіврельєфні зображення на іконах зумовлені місіонерськими цілями серед корінних народів, у яких зображення богів були об’ємними. Тенденція до подібних зображень виявилася й у тому, що на сибірських іконах, які навіть не мають рельєфних зображень, переходи від світлих опуклих частин постатей або предметів до затінених виражені різкіше, ніж це було прийнято в російському іконописному каноні з його плавним багатошаровим охренням.
Іншою своєрідною рисою деяких сибірських ікон є орієнтація на місцевий етнічний тип населення – на іконах присутній мигдалеподібний східний розріз очей, а в чоловічих ликів – обвислі татарські вуса.