Ікони Російської Півночі
Початок сибірського іконописання належить до 1620-х років
. Оскільки на іконописні традиції Сибіру, що формувалися, вплинули як особливості різних іконописних шкіл європейської частини Росії, так і київські барокові традиції, канони північного та південного старообрядницького письма, то єдиної іконописної школи в Сибіру не існувало.
Першим сибірським іконописним центром став Тобольськ, який у 1620 році став центром новоутвореної Сибірської єпархії. Перший митрополит Сибірський і Тобольський Кипріан (Старорусенников) привіз із собою до своєї нової єпархії двох іконописців. За митрополита Кипріана було створено чотирирядний іконостас Софійського кафедрального собору, в якому поряд з іконами, привезеними з європейської частини Росії, Деісус, свята, пророки й праотці були написані на місці. Перша точно датована сибірська ікона – Знамення Пресвятої Богородиці була написана в 1624 році для тюменської церкви іконописцем із Великого Устюга Спиридоном Іконниковим.
Перша половина XVIII століття ознаменувалася будівництвом у Сибіру величезної кількості нових церков, для яких потрібні були ікони. Це призвело до розквіту сибірського іконописання. Проте після секуляризації церковних земель у 1764 році Тобольський архієрейський дім втратив багатьох майстрів, що призвело до втрати професійного рівня тих, хто залишився. Водночас зростання селянського населення зумовило потребу в іконах, орієнтованих на народний смак. ...>>>