Ранньохристиянська ікона Богоматері. Енкаустика, дошка, VI століття

Ранньохристиянська ікона Богоматері, енкаустика, дошка, VI століття
Ранньохристиянська ікона Богоматері, енкаустика, дошка, VI століття

відкрити картинку у великому розмірі

Ранньохристиянська ікона Богоматері, енкаустика, дошка, VI століття Музей Богдана і Варвари Ханенків Київ, Україна

Ранньохристиянська ікона Богоматері, енкаустика

Ця ікона із синайської збірки була привезена до Києва архімандритом Порфирієм Успенським у середині XIX століття.

З усіх боків, крім правого, де видно первісну рамку, ікону було підрізано; у верхніх кутах виріз було здійснено по несиметричних діагоналях. Дві тріщини в нижній частині ікони призвели до втрати фарбового шару, особливо на руці Богородиці та одязі Немовляти, записаному в пізніший час. Осипи помітні також у німбі Богородиці та на тлі. На лівому боці лика Діви Марії та на голові Немовляти постраждав верхній живописний шар.

Діва Марія тримає Немовля на схрещених руках, притискаючи Його до лівого плеча

. На Ній хітон кольору світлої охри із золотими прорисами, на праве плече накинуто пурпуровий мафорій. Христос зодягнений у туніку й плащ також пурпурового кольору. Німби і Богородиці, і Христа позолочені.

Рухи обох постатей дуже природні. Богородиця злегка повернута, Немовля живим, швидким жестом простягає ліворуч праву руку. Свобода постановки, дивовижна пластичність ликів і рук, ніжність кольору шкіри – усе підкреслює людяність Христа і Богоматері. Водночас погляди, звернені вбік, показують, що вони – не від світу цього.

Ґрунтуючись на цій останній деталі, на початку XX століття Дмитро Айналов припустив, що первісно на іконі було зображено «Поклоніння волхвів». Цю гіпотезу прийняла більшість дослідників, за винятком Никодима Кондакова, який вважав, що зі сцени «Поклоніння волхвів» була лише запозичена постать Богородиці.

У 1970-х рр. К. Вайцман піддав критиці побудови Айналова: напрям поглядів зовсім не передбачав більш розгорнутої композиції, інакше постать Богородиці виявилася б незручно затиснутою справа рамою ікони; крім того, підкреслював учений, не видно слідів трону, на якому вона мала б сидіти, приймаючи волхвів. Вайцман не виключав, проте, що Діву Марію могли зображувати на повний зріст і ікона могла бути частиною диптиха, з Христом на лівому боці.

Образ зазвичай датується VI століттям і на підставі найвищого рівня виконання атрибутується константинопольським майстрам. Верхні кути, на думку Курта Вайцмана, швидше за все були обрізані в епоху Хрестових походів, аби вписати образ у готичний оклад. Подібні приклади серед ікон із синайської збірки трапляються нерідко.

джерело www.icon-art.info