Ікони Твері
Нині провінційний, другорядний обласний центр Твер колись був видним політичним, економічним і культурним центром давньої Русі. Певною мірою він навіть конкурував з іншими великими містами свого часу, такими як Київ, Великий Новгород і молода Москва. Проте давня Твер відома не лише своїми політичними амбіціями, а й вагомим внеском у руську культуру. У середньовіччі в Твері складаються й розквітають місцеві іконописні традиції, які існували та розвивалися аж до початку XX століття.
Тверська школа іконопису складається вже в XIII столітті
.
Найдавнішою зі збережених ікон тверських майстрів є образ початку XIV століття «Святі Борис і Гліб» із церкви Вознесіння Господнього Саво-Вишерської обителі. Слід зазначити, що ікони святих Бориса і Гліба й в інших руських землях є найдавнішими образами, присвяченими святим, прославленим на Русі.
Коричневі, червоні, сині фарби, срібне тло з білими німбами являють собою схожість із київською системою колористики. Поєднання світлого тла та насичених постатей створює об’єм – цей прийом не раз використовувався тверськими майстрами надалі. В іконі присутні елементи новгородської, ростово-суздальської шкіл, відображені в орнаменті одягу. До тверської традиції слід віднести сяючі лики святих та їхню експресивність, статичні композиції, великі постаті, важкий і щільний колорит.
В іконах XIV століття більша увага приділяється лінеарності, зберігається пластичність, щільна колористична система, що сформувалася, на думку деяких дослідників, під впливом Київської школи.
Ікона «Архангел Михаїл», що датується XIV століттям, справляє враження монументальності та величі, незважаючи на те, що лик архангела асиметричний, а постать непропорційна.
На початку XV століття відбувається пом’якшення експресивності образів, з’являється гармонія кольорових рішень.
У XV столітті для іконопису тверської школи характерні рясне використання білил з метою висвітлення ликів
, велика кількість холодного синього кольору, змішаного з білилами, наприклад, ікона «Успіння».
У багатьох образах з’являються синій, бірюзовий кольори, які контрастують із цинобровим, зеленим, жовтим. Також для тверської школи характерні розрідженість композицій, прозорі шари фарби, переривчасті хвилясті лінії. У цей період починає відчуватися вплив московської традиції.
У XV столітті посилилася властива їй і раніше орієнтація на художні традиції країн Балканського півострова.
У XIX столітті тверські майстри писали ікони як для замовників-старообрядців, так і для синодальної церкви. Незважаючи на це, іконописці Твері під час роботи намагалися звертатися до творів дораскольницького іконопису XV – XVI століть.
Занепад тверського іконопису припав на радянський період. У 1990-х роках почалося відродження тверського іконописання.