Ікони Суздаля і Володимира

Десь після 1132 року давня Київська держава розпалася, з’явилося дванадцять самостійних держав, і одним із найсильніших руських князівств було Велике Ростово-Суздальське, а потім Володимиро-Суздальське князівство. Назва змінюється у зв’язку з тим, що відбувається перенесення столиці, яка спочатку знаходилася в стольному Ростові, потім, за Юрія Долгорукого, в Суздалі, а за його сина Андрія Боголюбського переїхала вже до Володимира.

З Андрієм Боголюбським пов’язане дуже велике церковне будівництво та віднайдення цією землею своїх святинь, які були важливі не лише для руських людей, а й взагалі для всіх православних християн, включно з візантійцями. Тому розповідь про ікони цієї землі треба обов’язково починати з віднайдення ікони Володимирської Богоматері. Дуже шанованої ікони, яка нині знаходиться в особливій церкві при Третьяковській галереї.

Взагалі, у момент свого написання Володимирською Богоматір’ю ікона не була. Це була ікона столичного – константинопольського візантійського письма, написана, можливо, наприкінці XI – на початку XII століття. Її тип – «Умиління»: Богоматір тримає на правій руці Младенця Ісуса, і вони торкаються одне одного щоками – це дуже улюблений у православ’ї тип ікони. Власне від живопису кінця XI – початку XII століття збереглися тільки лики Богоматері та Самого Младенця Христа. І тут треба знову звернути увагу на особливість середньовічних ікон: обличчя Младенця Христа завжди зображалося, як у дорослої людини. Тому що цим якраз намагалися підкреслити вічність Христа, Його не лише людську, а й Божественну природу. І на цій іконі все це чудово видно.

Яким чином ця чудова ікона потрапила до Володимиро-Суздальської землі та стала її покровителькою, а потім, оскільки є пряма спадкоємність від Володимиро-Суздальського князівства, і Московського, і згодом Росії, що виникла як єдина Московська держава за часів Івана III наприкінці XV століття.

Коли Юрій Долгорукий, здійснивши свою мрію, став великим князем Київським, він хотів тримати при собі й свого другого улюбленого сина Андрія Боголюбського, тому що той був чудовим воєводою і хоробрим воїном. Але Андрію на півдні не подобалося, і він, відгукнувшись на поклик суздальських бояр, вирішив утекти від батька до своєї землі. Але його земля – Ростово-Суздальське князівство – не мала покровительства в особі якоїсь святині. У той час як у Києві вже були знамениті храми – Київська Софія, Золотоверхий Михайлівський собор, у Новгороді теж була Софія, а тут нічого не було. Тому, бажаючи підняти престиж своєї держави, Андрій Боголюбський вирішив привезти в подарунок своїй землі ікону з Вишгорода – цю Константинопольську Богоматір.

За легендою, возик, у якому їхала ікона, зупинився, не доїжджаючи до Суздаля, неподалік від міста Володимира, в чистому полі. І скільки коней не підганяли, далі вони не рухалися. І Андрієві, що заночував у чистому полі, сниться сон, у якому йому з’являється Сама Богородиця і говорить, що Вона хоче, щоб ця ікона залишилася в місті Володимирі, тільки князь повинен пообіцяти збудувати для неї дім, тобто собор. Другим побажанням Богородиці було, щоб, оскільки Вона полюбила це місце, тут стояв храм, для якого була б написана ікона, що зображує той Її образ, у якому Вона з’явилася князю.

І, за літописною легендою, Андрій Боголюбський здійснює обидва ці доручення Богородиці. Він будує знаменитий собор Успіння Богородиці (Успенський) у Володимирі та приносить до нього Константинопольську ікону, звідси вона й отримує назву Володимирської ікони Божої Матері. А вже руський іконописець пише образ Богородиці Боголюбської, як Вона з’явилася у баченні князя. І на місці нічної стоянки князя виникає князівська резиденція – місто Боголюбове. Там було збудовано собор, у якому й зберігалася ця друга ікона.

Боголюбський собор до нас не дійшов, але ми чудово знаємо, як він виглядав, тому що в нього був двійник – знаменитий собор, що стоїть у чистому полі – храм Покрова на Нерлі, поминальний пам’ятник сину Андрія Боголюбського, який загинув у болгарському поході. І точно такий самий храм був домом ікони Боголюбської.

Також припускають, що з Новгорода або, можливо, з Володимиро-Суздальської землі до Москви потрапила ікона «Спас Золоті власи». Це ікона XII – початку XIII століття, дуже оригінальна за формою свого виконання, хоча не дуже добре збереглася оригінальна живопис цього періоду. Але це ікона, мабуть, створена теж руським майстром, тому що в ній видно суттєве відступлення від візантійських особливостей. По-перше, золоті власи, зроблені сусальним золотом, а по-друге, хрест, який найчастіше розміщують у німбі навколо глави Ісуса, і сам німб уособлює це неземне сяйво, що виходить від Ісуса, Богоматері чи святих, тут зображений без німба, але прикрашений своєрідними золотими круглими медальйонами – дробницями, через які руський майстер намагався передати неземне Фаворське світло, що виходить від Ісуса. ...>>>

джерело статті: academy.foma.ru

Боголюбська ікона Богоматері

Боголюбська ікона Богоматері
XII століття
Домонгольський період


Димитрій Солунський

Димитрій Солунський
XII століття
Домонгольський період


Спас Еммануїл

Спас Еммануїл
XIII століття
Домонгольський період


Спас Золоті Власи

Спас Золоті Власи
XIII століття
Домонгольський період


Ікона Явлення Архангела Михаїла Ісусу Навину

Ікона Явлення Архангела Михаїла Ісусу Навину
XIII століття
Суздаль Володимир


Максимівська ікона Богородиці

Максимівська ікона Богородиці
XIII століття
Суздаль Володимир


Ікона Богородиці Одигітрія

Ікона Богородиці Одигітрія
XIV століття
Суздаль Володимир


Корсунська ікона Богоматері

Корсунська ікона Богоматері
XV століття
Суздаль Володимир


Ікона Богородиці Одигітрія

Ікона Богородиці Одигітрія
XV століття
Суздаль Володимир


Ікона Богородиці Толзька Підкубенська

Ікона Богородиці Толзька Підкубенська
XV століття
Суздаль Володимир


Святий Миколай з обраними святими

Ікона Богородиці Володимирська
XV століття
Суздаль Володимир


Володимирська ікона Богородиці

Володимирська ікона Богородиці
XV століття
Суздаль Володимир


Святитель Олексій митр. Московський

Святитель Олексій митр. Московський
XV століття
Суздаль Володимир


Ікона Богородиці Одигітрія

Ікона Богородиці Одигітрія
XVI століття
Суздаль Володимир


Господь Вседержитель

Господь Вседержитель
XVI століття
Суздаль Володимир


Тихвінська ікона Богоматері

Тихвінська ікона Богоматері
XVI століття
Суздаль Володимир


Ікона Богородиці Одигітрія

Ікона Богородиці Одигітрія
XVI століття
Суздаль Володимир


Володимирська ікона Богородиці

Володимирська ікона Богородиці
XVI століття
Суздаль Володимир


Успіння Пресвятої Богородиці

Успіння Пресвятої Богородиці
XVI століття
Суздаль Володимир


Благовіщення Пресвятої Богородиці

Благовіщення Пресвятої Богородиці
XVI століття
Суздаль Володимир