Новгородські ікони-таблетки
Великий Новгород давно відомий у науці про культуру російського Середньовіччя як визначний художній центр. Жодне інше російське місто не має таких скарбів глибокої давнини: давні собори сягають тут XI–XII століть, церкви XIV–XV століть обчислюються десятками, а ікони, що були в них, узагалі не піддавалися точному обліку. Не дивно, що ще зовсім нещодавно, менш ніж сто років тому, кожну новознайдену ікону, краса якої підкоряла навіть скептично налаштованих учених, оголошували твором новгородської школи.
У монографії «Мистецтво Новгорода» В.М. Лазарєв виділив як зразок новгородського мистецтва цього періоду таблетки з Софійського собору. «Лебедина пісня новгородського іконопису» – так образно він назвав цю серію невеликих іконок. Їхня цінність полягала, на думку В.М. Лазарєва, не лише в тому, що вони дають уявлення про творчі пошуки новгородських живописців на межі XV–XVI століть, а й у тому, що це пам’ятки визначного іконографічного значення, «оскільки не існує іншого іконного комплексу, настільки ж багатого за своїм добором». Надалі В.М. Лазарєв неодноразово повертався до софійських таблеток, уточнюючи їхній стиль і вишукуючи по музеях інші, близькі до них за манерою виконання, новгородські ікони.