Московські ікони XV–XVI століть
Вплив Феофана Грека виявився нетривалим, оскільки Андрій Рубльов дуже швидко відійшов від нього, ставши поборником таких художніх ідеалів, які багато в чому були протилежними ідеалам Феофана Грека.
Ідеали Рубльова були більш споглядальними, більш просвітленими. І він свідомо відкинув і візантійську перевитонченість форми, й ті з місцевих архаїчних традицій, які продовжували стійко триматися й позбутися яких було справою нелегкою.
На цьому шляху Рубльов виробив настільки досконалу художню мову, що впродовж усього XV століття його стиль став провідним, а його особа виявилася овіяною ореолом такої великої слави, що його довгий час сприймали як неперевершений ідеал іконописця.
Рубльов одноосібно створив ті традиції колористики та іконографії загалом, на які спирається сучасний російський іконопис. Рубльов обирав пастельні кольори: ніжно-золотий, легкий блакитний, димчасто-зелений. Варто відзначити мінімалізм композиції та пов’язану з цим надвиразність образів. Це – кульмінація ісихазму, тобто вчення про стриманість і першість божественної природи в людині.