Візантійські ікони. Комнінівський період XI–XIII століть
Наступний період історії візантійського іконопису припадає на правління династій Дук, Комнінів і Ангелів (1059–1204 рр.).
Загалом він називається комнінівським. У другій половині XI століття на зміну аскетизму знову приходить класична форма і гармонійність образу. Твори цього часу (наприклад, мозаїки Дафні близько 1100 року) досягають рівноваги між класичною формою та одухотвореністю образу, вони витончені й поетичні.
До кінця XI століття або до початку XII століття належить створення Володимирської ікони Богоматері. Це один із найкращих образів комнінівської епохи, безсумнівно константинопольської роботи. У 1131–1132 рр. ікону було привезено на Русь, де вона стала особливо шанованою. Від первісного живопису збереглися лише лики Богоматері та Немовляти. Прекрасний, сповнений тонкого смутку за страждання Сина, лик Богоматері – характерний приклад більш відкритого та олюдненого мистецтва комнінівської епохи. Водночас на його прикладі можна побачити характерні фізіогномічні риси комнінівського живопису: видовжений лик, вузькі очі, тонкий ніс із трикутною ямкою на переніссі.
До першої половини XII століття належить мозаїчна ікона «Христос Пантократор Милуючий» з Державних музеїв Далема в Берліні. У ній виражені внутрішня та зовнішня гармонія образу, зосередженість і споглядальність, Божественне та людське в Спасителі.
У другій половині XII століття було створено ікону «Григорій чудотворець» з Держ. Ермітажу. Ікона відрізняється чудовим константинопольським письмом. В образі святого особливо сильно підкреслено індивідуальний початок, перед нами ніби портрет філософа.
Комнінівський маньєризм
Розп’яття Христа із зображенням святих на полях. Ікона другої половини XII століття.
Крім класичного напряму в іконописі XII століття з’явилися й інші течії, схильні до порушення рівноваги та гармонії в бік більшої спіритуалізації образу. У деяких випадках це досягалося підвищеною експресією живопису (найраніший приклад – фрески церкви св. Пантелеймона в Нерезі 1164 року, ікони «Зішестя у пекло» та «Успіння» кінця XII століття з монастиря св. Катерини на Синаї).
У найпізніших творах XII століття надзвичайно посилюється лінійна стилізація зображення. І драпірування одягів, і навіть лики вкриваються сіткою яскравих білильних ліній, що відіграють вирішальну роль у побудові форми. Тут, як і раніше, світло має найважливіше символічне значення. Стилізуються й пропорції постатей, які стають надмірно витягнутими та тонкими. Свого максимального вияву стилізація досягає в так званому пізньокомнінівському маньєризмі. Цим терміном позначають передусім фрески церкви святого Георгія в Курбіново, а також низку ікон, наприклад «Благовіщення» кінця XII століття зі збірки на Синаї. У цих розписах та іконах постаті наділені різкими й стрімкими рухами, складки одягів химерно в’ються, лики мають спотворені, специфічно виразні риси.
У Росії також є зразки цього стилю, наприклад фрески церкви святого Георгія в Старій Ладозі та зворот ікони "Спас Нерукотворний", де зображено поклоніння ангелів Хресту.
XIII століття Розквіт іконопису та інших мистецтв було перервано страшною трагедією 1204 року. Цього року лицарі Четвертого хрестового походу захопили й страшно пограбували Константинополь. Понад півстоліття Візантійська імперія існувала лише як три відокремлені держави з центрами в Нікеї, Трапезунді та Епірі. Навколо Константинополя було утворено Латинську імперію хрестоносців. Попри це іконопис продовжував розвиватися. XIII століття відзначене кількома важливими стилістичними явищами.
На межі XII–XIII століть у мистецтві всього Візантійського світу відбувається суттєва зміна стилістики. Умовно це явище називають «мистецтво близько 1200 року». На зміну лінійній стилізації та експресії в іконопис приходить спокій і монументалізм. Зображення стають великими, статичними, з чітким силуетом і скульптурною, пластичною формою. Дуже характерним прикладом цього стилю є фрески в монастирі св. Іоанна Богослова на острові Патмос. До початку XIII століття належить низка ікон з монастиря св. Катерини на Синаї: «Христос Пантократор», мозаїчна «Богоматір Одигітрія», «Архангел Михаїл» з деісуса, «свв. Феодор Стратилат і Димитрій Солунський». У всіх них виявляються риси нового напряму, що робить їх відмінними від образів комнінівського стилю.
У той самий час виник новий тип ікон – житійні. Якщо раніше сцени житія того чи іншого святого могли зображатися в ілюстрованих Мінологіях, на епістилях (довгі горизонтальні ікони для вівтарних перегородок), на стулках складнів-триптихів, то тепер сцени житія («клейма») стали розміщувати по периметру середника ікони, в якому зображено самого святого. У збірці на Синаї збереглися житійні ікони святої Катерини (ростова) і святителя Миколая (поясна).
У другій половині XIII століття в іконописі переважають класичні ідеали. В іконах Христа і Богоматері з монастиря Хіландар на Афоні (1260-ті рр.) присутня правильна, класична форма, живопис складний, нюансований і гармонійний. В образах немає жодного напруження. Навпаки, живий і конкретний погляд Христа спокійний і привітний. У цих іконах візантійське мистецтво підійшло до максимально можливого для себе ступеня близькості Божественного до людського. У 1280–1290 рр. мистецтво продовжувало слідувати класичній орієнтації, але водночас у ньому з’явилася особлива монументальність, міць і наголошеність прийомів. В образах виявився героїчний пафос. Однак через надмірну інтенсивність дещо зменшилася гармонія. Яскравий приклад іконопису кінця XIII століття – «Євангелист Матфей» з галереї ікон в Охриді.
Майстерні хрестоносців
Особливе явище в іконописі становлять майстерні, створені на сході хрестоносцями. Вони поєднували в собі риси європейського (романського) та візантійського мистецтва. Тут західні художники переймали прийоми візантійського письма, а візантійці виконували ікони, наближені до смаків хрестоносців-замовників. У результаті виходив цікавий сплав двох різних традицій, що різноманітно переплітались у кожному окремому творі (наприклад, фрески кіпрської церкви Антифонітис). Майстерні хрестоносців існували в Єрусалимі, Акрі, на Кіпрі та Синаї.
































































