Святі праотці Ной, Авраам, Ісаак, Яків, Мойсей
Святі Праотці
Дві останні неділі Різдвяного посту називаються Неділею святих Праотців та Неділею святих отців. Святкування Неділі святих Праотців відбувається в передостанню неділю перед Різдвом Христовим. Цього дня Церква відзначає пам’ять святих Праотців – старозавітних праведників, які очікували Спасителя, починаючи від першої людини – Адама, і включаючи Сифа, Еноха, Ноя, Авраама, Ісаака, Якова, царя Давида та інших. Ці давні люди віддалені від нас тисячоліттями, проте мають до нас, теперішніх православних християн, найпряміше й найближче відношення.
Який же зв’язок між нами й ними? Церква взагалі нагадує нам про них тепер, перед Різдвом Христовим, заради їхньої віри – віри в обітницю, дану Богом Адаму при вигнанні його з раю, що наприкінці віків прийде у світ Спаситель, Який викупить людство від гріха прабатьків.
Усі праотці, що були на землі задовго до народження Господа, жили і горіли цією вірою, ніколи від неї не відступаючи. Вони є яскравим прикладом для нас, які живемо вже після земного воплочення Спасителя. Як і давні люди, ми теж Його реально не бачили; вони лише знали, що Він буде на землі, а ми лише знаємо, що Він був на землі. Але вони твердо вірили в Його пришестя, і їхня віра справдилася.
Від нас же вимагається набагато більша віра. Ми повинні вірити, що Господь був, і є, і буде; що Він жив на землі як людина; що через Свою Церкву Він постійно перебуває з нами; і що Він знову прийде на землю судити людство. Але за таку віру Сам Господь обіцяє нам блаженство. Коли Ісус Христос з’явився Апостолу Хомі, який не міг повірити у воскресіння Христове, доки сам не доторкнувся до ран Господніх, а доторкнувшись, вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» – тоді Господь сказав Апостолу: «ти повірив, тому що побачив Мене; але блаженні ті, що не бачили й увірували».
Але крім віри є ще одна обставина, яка так тісно зв’язує нас із давніми праотцями – це їхня вірність очікуваному Месії. Вони жили в оточенні язичницького світу – світу, який хоча й не знав ще Христа, але повністю відступив від Бога. Ми з вами, дорогі брати й сестри, живемо в подібному й навіть гіршому становищі. Дев’ятнадцять століть після Різдва Христового світ жив зі Христом і християнською культурою, а ось у 20-му столітті стався різкий переворот. Тепер ми живемо в пост-християнській ері, у світі, який знову поринув у цілковите язичництво.
Ми часто чуємо навколо себе вираз, що настав «новий вік». Але в цьому «новому віці» немає нічого нового, крім сучаснішої форми. Це все те саме відступництво від Бога і навіть заперечення Бога, а понад те – цілковите відступництво від Христа і наруга над Христом. Більшість християн навіть не бачать, як вони спотворюють свою християнську віру, одягаючи її в одяг модернізму, і як вони зраджують Христа, намагаючись об’єднатися з релігіями Його гонителів і хульників.
І ось на тлі всього цього страшного світу, дорогі брати й сестри, згадаймо ми не тільки віру Святих Праотців, але й їхню вірність Христу-Спасителю; і готуючись ось уже скоро зустріти й святкувати Його народження на землі, відвернімося від язичництва, що оточує нас, і засвідчімо нашу цілковиту відданість і вірність Тому, Хто сказав нам: «Се Аз с вами есмь до скончания века». Амінь.