Святі праотці Ной, Авраам, Ісаак, Яків, Мойсей

Святі Праотці
Святі Праотці

Святі Праотці

Дві останні неділі Різдвяного посту називаються Неділею святих Праотців та Неділею святих отців. Святкування Неділі святих Праотців відбувається в передостанню неділю перед Різдвом Христовим. Цього дня Церква відзначає пам’ять святих Праотців – старозавітних праведників, які очікували Спасителя, починаючи від першої людини – Адама, і включаючи Сифа, Еноха, Ноя, Авраама, Ісаака, Якова, царя Давида та інших. Ці давні люди віддалені від нас тисячоліттями, проте мають до нас, теперішніх православних християн, найпряміше й найближче відношення.

Який же зв’язок між нами й ними? Церква взагалі нагадує нам про них тепер, перед Різдвом Христовим, заради їхньої віри – віри в обітницю, дану Богом Адаму при вигнанні його з раю, що наприкінці віків прийде у світ Спаситель, Який викупить людство від гріха прабатьків.

Усі праотці, що були на землі задовго до народження Господа, жили і горіли цією вірою, ніколи від неї не відступаючи. Вони є яскравим прикладом для нас, які живемо вже після земного воплочення Спасителя. Як і давні люди, ми теж Його реально не бачили; вони лише знали, що Він буде на землі, а ми лише знаємо, що Він був на землі. Але вони твердо вірили в Його пришестя, і їхня віра справдилася.

Від нас же вимагається набагато більша віра. Ми повинні вірити, що Господь був, і є, і буде; що Він жив на землі як людина; що через Свою Церкву Він постійно перебуває з нами; і що Він знову прийде на землю судити людство. Але за таку віру Сам Господь обіцяє нам блаженство. Коли Ісус Христос з’явився Апостолу Хомі, який не міг повірити у воскресіння Христове, доки сам не доторкнувся до ран Господніх, а доторкнувшись, вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» – тоді Господь сказав Апостолу: «ти повірив, тому що побачив Мене; але блаженні ті, що не бачили й увірували».

Але крім віри є ще одна обставина, яка так тісно зв’язує нас із давніми праотцями – це їхня вірність очікуваному Месії. Вони жили в оточенні язичницького світу – світу, який хоча й не знав ще Христа, але повністю відступив від Бога. Ми з вами, дорогі брати й сестри, живемо в подібному й навіть гіршому становищі. Дев’ятнадцять століть після Різдва Христового світ жив зі Христом і християнською культурою, а ось у 20-му столітті стався різкий переворот. Тепер ми живемо в пост-християнській ері, у світі, який знову поринув у цілковите язичництво.

Ми часто чуємо навколо себе вираз, що настав «новий вік». Але в цьому «новому віці» немає нічого нового, крім сучаснішої форми. Це все те саме відступництво від Бога і навіть заперечення Бога, а понад те – цілковите відступництво від Христа і наруга над Христом. Більшість християн навіть не бачать, як вони спотворюють свою християнську віру, одягаючи її в одяг модернізму, і як вони зраджують Христа, намагаючись об’єднатися з релігіями Його гонителів і хульників.

І ось на тлі всього цього страшного світу, дорогі брати й сестри, згадаймо ми не тільки віру Святих Праотців, але й їхню вірність Христу-Спасителю; і готуючись ось уже скоро зустріти й святкувати Його народження на землі, відвернімося від язичництва, що оточує нас, і засвідчімо нашу цілковиту відданість і вірність Тому, Хто сказав нам: «Се Аз с вами есмь до скончания века». Амінь.