Ікона Богородиці «Глікофілуса – Солодке цілування»

відкрити картинку у великому розмірі
Ікона Богородиці «Глікофілуса – Солодке Цілування» XII століття
Монастирі Афону
Ікона Богородиці «Глікофілуса – Солодке Цілування»
Ікона відома на весь світ численними зціленнями від безпліддя. Діти моляться за батьків, а батьки – за дітей. Просять про дарування здорових дітей, допомогу знайти своє призначення в житті, про зміцнення віри.
За переданням, чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Глікофілусса»
(«Солодке цілування») належить до однієї з 70-ти ікон, написаних євангелістом Лукою. На звороті оригіналу зображено Розп’яття Ісуса Христа. Вираз Її обличчя сумний, в очах відображається біль, який Вона відчувала, бачачи Розп’яття Свого Сина.
За часів правління імператора-іконоборця Феофіла (829-842) у Константинополі благочестива жінка Вікторія зберігала ікону вдома. Але її чоловік Симеон Патрикій, боячись гонінь з боку імператора, наказав дружині спалити ікону. Не наважившись зробити цього, вона віднесла її до води і опустила в море. З волі Божої ікона припливла до берега Афону. Побачивши образ, ченці Філофеївського монастиря підняли його і розмістили в соборному храмі, де вона знаходиться й донині. З того часу в понеділок Світлого тижня звершується хресний хід з монастиря на місце явлення святині.
Одного разу під час німецької окупації запаси пшениці в монастирі преподобного Філофея були на вичерпанні. Отці вирішили припинити приймати відвідувачів. Але благочестивий старець Сава зумів переконати братів: «Отці мої, те небагато, що залишилося, доїмо разом з народом, а Божа Матір нас не залишить». Коли в них закінчився останній хліб, до пристані монастиря причалив корабель. Капітан запропонував обміняти пшеницю, яку він віз, на дрова. Ченці побачили в цьому очевидний Промисел Божої Матері, Яка як Добра Мати, потурбувалася про Своїх дітей, і прославили Бога.
* Глікофілуса (грец. – солодкоцілуюча) – один із найпоширеніших типів зображення Богоматері з немовлям: немовля сидить на руці Богоматері, притискаючись щокою до її щоки. У літературі відомий під назвою Єлеуси (Умилення). З догматичної точки зору Глікофілуса прообразує хресну жертву Христа Спасителя як вищий вияв любові Бога до людей. Найдавніше зображення такого типу відноситься до 650 р. (фреска в церкві Санта Марія Антіква). Отримує широке поширення в XI-XII ст. у зв’язку з богословськими суперечками про хресну жертву та деякими змінами в православному богослужінні. До цього типу належать такі широко шановані ікони, як Володимирська, Федорівська, Донська та ін.