Ікона «Увірування Фоми»

ікона Увірення Хоми
ікона Увірення Хоми

Увірення Хоми

Увірення Хоми – подія, пов’язана з одним із явлень Ісуса Христа учням (шосте з десяти явлень від Воскресіння до Вознесіння Христа, згідно з Новим Завітом) і описана в Євангелії від Іоанна: Через вісім днів знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Хомі: подай палець твій сюди і подивися на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої; і не будь невіруючим, але віруючим. Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, бо побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували.

Сюжет заснований на тексті Євангелія від Іоанна

(Ін. 20.24-29). Згідно з текстом, явлення Христа відбулося на восьмий день по Воскресінні, Він увійшов у дім, у якому двері були міцно замкнені, і постав перед апостолами. Ця сцена традиційно перебуває в ряду інших явлень Христа по Воскресінні. Найраніша пам’ятка, де зустрічається ця сцена, – Міланський диптих V століття, там уже є елементи, які згодом ляжуть в основу традиційної іконографії: постать Христа праворуч, ліворуч будівля, а в центрі композиції постать апостола Хоми, палець якого торкається ран Христа. На Русі найбільшого поширення набула візантійська іконографія XI-XII століть: постать Христа зображувалася фронтально, по боках перебували симетричні будівлі та групи апостолів. Вона відтворювалася й на рубежі XV-XVI століть у святкових рядах іконостасів, а також на новгородських таблетках. У цей період іконографія трохи змінилася порівняно з візантійською: Христос став зображуватися в ракурсі, завжди на тлі будівлі із зачиненими дверима, ліворуч група апостолів; апостол Хома, трохи зігнувшись, наближається до Христа і торкається рукою пробитого ребра. У центрі композиції розглядуваної пам’ятки, на тлі високої будівлі з двосхилим дахом зображено Ісуса Христа з піднятою в жесті звернення правою рукою. По обидва боки від Нього – дві групи апостолів. Лик Спасителя звернений до апостола Хоми, що схилився перед Ним, який торкається пальцями Його тіла. З XV століття ікони на цей сюжет почали включати до святкових рядів іконостасів, і кирилівська ікона – перший із дійшовших до нас прикладів такого роду (наступний за часом приклад – знаменитий образ, виконаний у майстерні Діонісія близько 1500 року для іконостаса Троїцького собору Павло-Обнорського монастиря і що перебуває нині в зібранні Російського музею).