Стрітення Господнє

Стрітення Господнє
У свято Стрітення Господнього Церква згадує важливу подію в земному житті Господа нашого Ісуса Христа (Лк. 2, 22 – 40).
На 40-й день після різдва Богомладенця було принесено в Єрусалимський храм – центр релігійного життя богообраного народу. За законом Мойсеєвим (Лев. 12) жінці, яка народила дитя чоловічої статі, протягом 40 днів було заборонено входити в храм Божий. Після цього терміну мати приходила в храм із немовлям, щоб принести Господу подячну й очисну жертву. Пресвята Діва, Матір Божа, не мала потреби в очищенні, адже неискусомужно народила Джерело чистоти і святості, але з глибокого смирення Вона підкорилася приписові закону.
Тоді жив в Єрусалимі праведний старець Симеон. Йому було відкрито, що він не помре, доки не побачить Христа Спасителя. За навіюванням звище благочестивий старець прийшов у храм у той час, коли Пресвята Богородиця і праведний Йосиф принесли туди Дитятко Ісуса, щоб виконати законний обряд. Богоприємець Симеон узяв Богомладенця на руки і, благословивши Бога, прорік пророцтво про Спасителя світу: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля" (Лк. 2, 29 – 32). Пресвятій Діві праведний Симеон сказав: "Се лежить Цей на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і на предмет суперечок, і Тобі Самій зброя пройде душу, щоб відкрилися помисли багатьох сердець" (Лк. 2, 35).
У храмі була також 84-річна вдовиця Анна пророчиця, дочка Фануїлова, "яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч. І вона в той час, підійшовши, славила Господа і говорила про Нього (Богомладенця) всім, хто чекав визволення в Єрусалимі" (Лк. 2, 37 – 38).
До Різдва Христового всі праведні мужі й жони жили вірою в Грядущого Месію Спасителя світу і чекали Його пришестя. Останні праведники Старого Завіту, що відходив, – праведний Симеон і Анна пророчиця – удостоїлися зустріти в храмі Носія Нового Завіту, в Особі Якого вже зустрілися Божество і людство.
Свято Стрітення Господнього належить до найдавніших свят християнської Церкви
. Відомо, що в день цього торжества виголошували проповіді святителі Мефодій Патарський (+ 312), Кирило Єрусалимський (+ 360), Григорій Богослов (+ 389), Амфілохій Іконійський (+ 394), Григорій Ниський (+ 400), Іоанн Золотоустий (+ 407). Але, незважаючи на раннє походження, це свято до VI століття звершувалося не так урочисто. У 528 році, за імператора Юстиніана (527 – 565), Антіохію спіткало лихо – землетрус, від якого загинуло багато людей. За цим нещастям послідувало інше. У 544 році з’явилася моровиця, що забирала щодня по кілька тисяч чоловік. У ці дні всенародного лиха одному з благочестивих християн було відкрито, щоб святкування Стрітення Господнього звершувати урочистіше.
Коли в день Стрітення Господнього було звершено всенічне бдіння і хресний хід, лиха у Візантії припинилися. На подяку Богові Церква в 544 році встановила святкувати Стрітення Господнє урочистіше.
Багатьма піснеспівами прикрасили свято церковні піснеспівці: у VII столітті – святитель Андрій, архієпископ Критський, і у VIII столітті – святитель Косма, єпископ Маюмський, преподобний Іоанн Дамаскин, святитель Герман, Патріарх Константинопольський, у IX столітті – святитель Йосип Студит, архієпископ Солунський.
Зі подією Стрітення Господнього пов’язана ікона Пресвятої Богородиці, що зветься "Пом’якшення злих сердець", або "Симеонове пророцтво", яку необхідно відрізняти від ікони "Семистрільна".
Ікона "Симеонове пророцтво" символізує виконання пророцтва праведного старця Симеона: "Тобі Самій зброя пройде душу" (Лк. 2, 35).