Мученики Сергій і Вакх. VI або VII століття. Монастир святої Катерини

ікона Мученики Сергій і Вакх VI або VII століття Монастир Св. Катерини Єгипет
ікона Мученики Сергій і Вакх VI або VII століття Монастир Св. Катерини Єгипет

відкрити картинку у великому розмірі

Мученики Сергій і Вакх VI або VII століття із Синайського монастиря Дошка, енкаустика, 85×45 см Музей Богдана і Варвари Ханенків Київ, Україна

Мученики Сергій і Вакх, VI або VII століття

Це одна з чотирьох синайських ікон, написаних у техніці енкаустики, привезених у середині XIX століття архімандритом Порфирієм Успенським. З 1940 року вона перебуває в київському Музеї мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків. Через довгу горизонтальну тріщину постраждали очі святого ліворуч і нижня частина обличчя святого праворуч, які було переписано разом з деякими деталями одягу в XVII столітті.

Перед нами поясні зображення святих, одягнених у коричневі хітони та білі хламіди, на шиях у них – важкі золоті намиста з неогранованими коштовними каменями, характерними атрибутами святих воїнів Сергія і Вакха. Їхні імена читаються також у пізніх написах у верхніх кутах ікони. Служачи в особистій охороні імператора Максиміна Даї (309–313), вони відмовилися принести жертви язичницьким богам і зазнали мученицької страти, про що нагадують хрести в правій руці кожного святого. Дуже бліді за тоном лики обрамлені темними, що спускаються на чоло завитками, широко розкриті, позбавлені емоційності очі спрямовані на глядача. Голови оточені рівно виписаними німбами. Між ними розміщено медальйон з ликом Христа, зображеного з довгим волоссям і гострою бородою. На думку Ганса Бельтінга, це посилання на конкретну ікону Спасителя.

Стилістика ікони витримана в дусі відстороненості, що передається завдяки фронтальному й симетричному одне відносно одного розташуванню святих та зосередженості поглядів, спрямованих удалечінь. Проте, незважаючи на спільність типології святих та ієратизм їхніх образів як знак духовної єдності, художник зумів увести й тонкі відмінності між ними, що пом’якшили суворість композиції та накреслили деякі психологічні нюанси: Сергій і Вакх злегка повернуті один до одного, постать Вакха щільніша, тіло Сергія – більш виснажене й аскетичне.

Порівняння з мозаїками храму св. Димитрія в Фессалоніках дозволяє датувати ікону VII століттям

. Стилістична й технічна близькість її до інших синайських зразків підказує, що створена вона радше в Константинополі, ніж у Сирії, де постраждали святі. Культ Сергія і Вакха був так само популярний у столиці, як і на всьому візантійському Сході.

джерело www.icon-art.info