Богородиця Милостива. Базиліка Санта-Марія-ін-Трастевере

відкрити картинку у великому розмірі
Богородиця Милостива, Кінець VI – початок VIII ст., енкаустика, дошка, 164 × 116 см базиліка Санта Марія ін Трастевере
Образ Богоматері з базиліки Санта Марія ін Трастевере
, шанований з XVI століття під назвою «Богоматері Милостивої» (Madonna della Clemenza), являє собою велику ікону, виконану на кипарисовій дошці в техніці енкаустики, що ґрунтується на застосуванні воску як речовини, яка скріплює пігменти. Діва Марія зображена на троні, причому радше стоячою перед ним, ніж сидячою; Немовля, що перебуває біля Її ніг, Вона притискає лівою рукою, у правій тримаючи оздоблений коштовним камінням хрест. Низка елементів вказує на царську гідність Богоматері: розкішна корона з перловими підвісками, пурпуровий, багато гаптований одяг і сам хрест – знак гідності християнських імператорів пізньоантичного часу. Образ Цариці Небесної не був рідкістю в Римі доби раннього Середньовіччя: досить згадати схожі образи в Санта Марія Антіква на Римському форумі (середина VI ст.), саркофаг із церкви Санта Сузанна (779–780) і настінний розпис у ніші правого нефа нижньої базиліки Сан Клементе (друга половина VIII ст.).
Із-за плечей Діви Марії визирають двоє ангелів, унизу ледь розрізнима схилена постать, що цілує стопу Богоматері
. Це папа-замовник, з ідентифікацією якого пов’язане складне питання про датування твору. Тут ми знаходимо і чар еллінізму в образі ангела, що стоїть праворуч, і цілком уже середньовічну лінеарність постаті Марії. Очевидна присутність таких різних стилістичних прийомів змушує істориків мистецтва датувати ікону в доволі широкому діапазоні: від VI до початку VIII століття. Якщо погодитися з раннішим датуванням, ікону можна співвіднести з моментом освячення базиліки в Трастевере на честь Богоматері, що раніше називалася на честь свв. Юлія та Калікста (titulus Iuli et Callisti); якщо прийняти пізніше датування, то ікону слід вважати частиною художньої спадщини часів Іоанна VII (705–707). У «Другому зальцбурзькому італійському маршруті», путівнику для паломників, створеному за пап Гонорія I (625–638) і Феодора I (642–649), «Богородиця Милостива» названа «imago sanctae Mariae quae per se facta est» (образ святої Марії Нерукотворної). І хоча це зауваження могло бути й пізнішою вставкою, це єдина західна богородична ікона, до якої, як до латеранського «Спаса», в латинському перекладі застосовано епітет «нерукотворної».
Культ ікони в Трастевере поступається за значущістю лише іконі «Salus Populi Romani», хоча й порівнянний з ним за давністю та різноманітністю історичних деталей, що відобразили її символічну роль у житті міста. Зокрема, у 1130-х рр. її скопіювали в апсиді каплиці Св. Миколая давнього палацу в Латерані, розібраного за папи Інокентія XII (1730–1740), але відомого за малюнками й гравюрами. Зображені під цією копією папи Калікст II (1119–1124) та Анаклет II (1130–1138) були замовниками цього зображення. Тим самим Анаклет II намагався утвердити своє нестійке становище антипапи, і невипадково, оскільки до свого канонічно спірного обрання він був кардиналом-пресвітером Санта Марія ін Трастевере.
У 1584–1585 рр. кардинал Марк Ситтіко Альтемпс побудував для «Богородиці Милостивої» в глибині лівого нефа базиліки розкішний приділ, прикрашений живописом, що прославляє деякі моменти Тридентського Собору. У розпал Контрреформації культ давньої ікони всіляко підтримувався як повернення Церкви до своїх джерел, чим керувалася Католицька Церква того часу при відновленні своєї традиції перед викликом протестантської Реформації.
джерело www.icon-art.info