Ікони Ярославля
До 1218 року Ярославль стає центром удільного князівства. Тут ведеться активне храмове будівництво, що сприяє й розвитку місцевої школи живопису. Для ярославського іконопису характерними рисами стали чисті, відкриті кольори, вільна й смілива манера письма. Образи підкреслено декоровані, подекуди навіть надмірно, що надає їм особливої життєрадісності. Це так само виявляється у зображенні ликів, де суворість поступається перед добротою та людинолюбством. Серед ярославських ікон особливо вирізняється «Богоматір Велика Панагія», написана близько 1224 року. У декорі одягу Богоматері простежується особливий потяг до візерунчастості, такої цінованої в народному мистецтві, широко використовується білий колір (у німбах, облаченнях ангелів, обрамленні медальйонів), якого такою мірою ніколи не зустрічалося у візантійській палітрі. Характерним для всієї ярославської школи є й рожевий рум’янець, накладений поверх насиченої зеленавої санкирі. Образ Христа в медальйоні не схожий на суворого суддю, як у візантійській традиції, Його розкинуті назустріч глядачеві руки створюють враження надії, душевного тепла. У середині XIII століття з’являється вже типово руський образ Спаса. У Його рисах переважає доброта, скромність, споглядальність, але не суворість. Ця ікона передвіщає появу гармонійних образів Андрія Рубльова. Отже, як основні риси ярославської іконописної школи можна позначити орнаментальність, чистоту фарб, емоційність образів, сміливі рішення та відхід від візантійської іконографії.
За Івана Грозного Ярославль стає одним із найважливіших центрів торгівлі, де велику роль відіграють служилі люди. Розпочалося інтенсивне кам’яне будівництво, якому за кількістю споруджуваних церков поступалася навіть Москва. Це сприяло розвитку місцевої іконописної школи, що досягла розквіту в XVII столітті. В ярославських іконах часто присутні історичні або побутові сюжети. Ікона «Василій і Костянтин у житії» зображує князів першої ярославської династії, а образ Богоматері Толзької в клеймах передає історію Толзького монастиря від часу його заснування 1314 року. Ряди клейм тут відокремлені від основного зображення орнаментальною стрічкою, приглушені кольори контрастують із яскравим золотим тлом і рідкісними вкрапленнями цинобру, що є особливостями місцевої школи.
У 2-й половині XVII століття, після сильної пожежі всі кам’яні храми Ярославля були розписані. Майстри Гурій Нікітін, Сила Савін, Федір Зубов (батько майбутніх великих граверів Петровської доби), Семен Спиридонов із Холмогор і багато інших майстрів працювали над цими фресками. Семен Холмогорець став визначним представником ярославської іконописної школи XVII століття. Його образи високодеталізовані, зображення людей вражають різноманітністю занять і ліризмом характерів. 1678 року він створює одну з найнезвичайніших ікон за пишністю візерунчастості – «Ілля Пророк у житії». З 80-х років XVII століття ярославських майстрів цінують на території всієї Русі, і вони працюють у різних містах держави. Ярославська ікона цього часу відрізняється ясним ладом сцен, лаконічністю образів, суворими силуетами та водночас множинністю деталей.