Симон Ушаков
Симон Ушаков народився 1626 року в місті Москві.
Походив, імовірно, з посадських людей і, судячи з усього, дуже рано отримав ґрунтовну підготовку до своєї спеціальності, оскільки, маючи всього 22 роки від роду, був прийнятий до царських «жалуваних» майстрів Срібної палати при Збройному приказі. Тут його безпосередніми обов’язками було «знаменити», тобто робити малюнки для різних предметів церковного начиння та палацового вжитку, переважно для золотих, срібних та емальованих виробів, розписувати прапори, складати візерунки для рукоділь, креслити карти, плани тощо. Старанно виконуючи подібні роботи, він писав, крім того, образи для двору, церков і приватних осіб, причому незабаром здобув славу найкращого в Москві іконописця.
З переведенням Ушакова на службу зі Срібної палати до Збройної, 1664 р., коло його діяльності розширилося, а слава зросла ще більше: він став на чолі решти царських майстрів, утворив цілу школу іконописців, користувався милостями царя Олексія Михайловича та його наступників на престолі, виконував усілякі їхні доручення з художньої частини й до самої своєї смерті жив у достатку та шані.
Ікон, писаних Ушаковим, дійшло до нас досить багато
, але більшість із них спотворена пізнішими записами та реставраціями. Як на збережені краще за інші та особливо цікаві, можна вказати на ікони: Благовіщення, в якій головне зображення оточене композиціями на теми акафіста Пресвятої Богородиці (знаходиться в церкві Грузинської Божої Матері, в Москві), Володимирської Богоматері з московськими угодниками (там само), святого Феодора Стратилата (патрональна ікона біля могили царя Федора Олексійовича, в Архангельському соборі), Нерукотворного Спаса (в соборі Троїце-Сергієвої лаври), Зішестя Святого Духа (там само) та на парсуни царів Михайла Федоровича й Олексія Михайловича (в Архангельському соборі). Ці твори, так само як і інші роботи Ушакова, свідчать, що він був людина вельми розвинена за свого часу, художник талановитий, який чудово володів усіма засобами техніки тогочасся. На відміну від прийнятого на той час правила «писати ікони за давніми зразками», Ушаков не ставився байдуже до західного мистецтва, віяння якого загалом уже сильно поширилося у XVII столітті на Русі.
Залишаючись на ґрунті споконвічного русько-візантійського іконописання, він писав і за давніми «пошибами», і в новому так званому «фрязькому» стилі, винаходив нові композиції, придивлявся до західних зразків і до натури, прагнув надавати постатям характерності та руху. У коло занять Ушакова входило виготовлення малюнків для граверів. Д. О. Ровинський у своєму «Докладному словнику руських граверів» вказує на два офорти, виконані ним самим.
Симон Федорович Ушаков помер 25 червня 1686 року в рідному місті.