Ікони преподобного Андрія Рубльова
Історики припускають, що Андрій Рубльов народився близько 1360 року в середній смузі Росії – можливо, у Великому Новгороді або в землях Московського князівства.
При хрещенні йому дали інше ім’я – Андрієм нарекли пізніше, при чернечому постригу. Думки істориків щодо походження іконописця суперечливі. З одного боку, «рекло» – прізвисько, прообраз сучасного прізвища – носили на той час тільки знатні й освічені люди. З другого, прізвисько Рубльов походить від слова «рубель» – так в давнину називали пристосування для вичинки шкір. Отримати «рекло» від назви інструмента могла тільки людина з родини ремісників.
Про дитинство й юність Андрія Рубльова також не збереглося достовірних відомостей. Імовірно, вчитися живопису він почав ще хлопчиком: на той час дітей намагалися віддавати в навчання якомога раніше. Близько 1405 року іконописець постригся в ченці. Це сталося в Москві, в Спасо-Андроніківському монастирі, настоятелем якого був тоді ігумен Андронік.
Перша згадка про Андрія Рубльова в історичних документах стосується 1405 року.
У «Троїцькому літописі» серед подій цього року є відомості про розпис домової церкви московського князя Василя I, старшого сина Дмитра Донського. «А мастеры бяху Феофан иконник гречин, да Прохор старец с Городца, да чернец Андрей Рублев», – повідомляв літописець. За традиціями того часу останнім у списку майстрів згадували наймолодшого з артілі. Проте сам факт, що Рубльову довірили таке почесне замовлення і навели його ім’я в літописі, свідчить про те, що на той час він уже вважався досвідченим майстром. Інакше його твори залишилися б анонімними, як це сталося з роботами більшості давньоруських художників.
У травні 1408 року, згідно з тим самим «Троїцьким літописом», Андрій Рубльов і Данило Чорний приступили до розпису Володимирського Успенського собору, збудованого в XII столітті за князів Андрія Боголюбського і Всеволода Велике Гніздо. До початку XV століття храм сильно постраждав від ординської навали, і за указом московського князя Василя I розпочалося його відновлення.
Від робіт Андрія Рубльова і Данила Чорного в Успенському соборі збереглися фрагменти настінних фресок і частина іконостаса – одного з найбільших у Росії. Розпис Успенського собору у Володимирі – єдина збережена робота Андрія Рубльова, рік створення якої достеменно відомий.
Ікони деісусного чину, на яких зображено Христа, сягають у висоту 3,4 метра. Рубльов спирався на візантійські художні традиції та московську іконописну школу Феофана Грека, проте багато в чому відступав від них і по-своєму трактував образи Христа, Богоматері та святих. Із фресок особливо цікавий фрагмент із зображенням Страшного Суду: Рубльов написав не похмуру сцену покарання грішників, а свято справедливості й вічного життя, яке, за християнськими уявленнями, чекає на праведників.
Нині збережені ікони та фрагменти фресок зберігаються у відреставрованому Успенському соборі, який входить до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ранні зразки рубльовського іконопису відповідають загальним правилам, яких дотримувалися майстри того часу. На православних образах XIV–XV століть було прийнято зображувати суворі й аскетичні лики з характерними візантійськими рисами: великими очима, високим чолом, прямим носом і тонкими губами. Майстри використовували переважно стримані, темні кольори: темно-червоний, коричневий, охристо-жовтий.
У пізніших роботах Андрій Рубльов відійшов від канонів іконопису. Він часто користувався світлими, легкими фарбами – золотаво-жовтою, світло-блакитною, рожевою. Лики на його іконах набули слов’янських рис – м’який округлий овал обличчя, світле волосся й очі, широке чоло. Змінилися й вирази облич: рубльовські ангели і святі стали радісними, одухотвореними, на деяких ликах з’явилися ледь помітні усмішки. «Андрій Рубльов відродив античні принципи композиції, ритму, пропорцій, гармонії, спираючись переважно на свою художню інтуїцію», – писав мистецтвознавець Михайло Алпатов.
Іконописець часто користувався прийомом лесирування – поверх основного шару фарби наносив ще один, напівпрозорий, на якому виписував тонкі деталі. Така техніка дозволяла створити плавні лінії та згладити переходи кольору.
Між 1422 і 1427 роками Андрій Рубльов разом із Данилом Чорним керував артіллю іконописців, яка розписувала Троїцький собор Троїце-Сергієвого монастиря. Потім Рубльов оселився в московському Спасо-Андроніківському монастирі й узявся до розпису Спаського собору. У січні 1430 року іконописець помер. Його поховали на території монастиря.