Псковські ікони
Псковський іконопис
має своє яскраво виражене обличчя. Композиції псковських ікон найчастіше асиметричні й малостійкі, малюнок неточний, але по-своєму завжди виразний, колорит густий і радше похмурий з переважанням смарагдово-зелених і темно-зелених, майже чорних тонів, щільних вишневих, червоних із характерним оранжевим або рожевим відтінком, каламутних синіх, сіро-зелених. Тла частіше жовті, хоча трапляються й золоті. Найширшого застосування набуває розробка одягу за допомогою тоненьких золотих ліній, що надають красковій поверхні мерехтливого характеру. У колориті з його кольоровими контрастами є щось поривчасте, драматичне. Цьому враженню сприяє зовсім особливе трактування темної коричневої карнації з різкими висвітленнями і не менш різкими відблисками. Манера письма широка й енергійна, з нерівномірним розподілом барвних пігментів. Художня мова псковської ікони гранично експресивна. Цим вона докорінно відмінна від гармонійної, врівноваженої мови московської ікони. Мабуть, з усіх давньоруських іконописних шкіл псковська була найдемократичнішою за духом і найбільш безпосередньою та імпульсивною за формами вираження.