Іконописні школи. Македонія
Македонська школа іконопису – це школа іконопису XIII–XIV століть, центр якої містився в Салоніках.
Салоніки на той час були центром грецької культури, влада Візантійської імперії слабшала. Перебуваючи у відносній безпеці, тут розквітали не лише світські мистецтва, а й православна християнська культура. З 1347 року на сан архієпископа Солунського був зведений святитель Григорій Палама († 1359).
За цих умов розвинулася іконописна школа, яка вирізнялася реалізмом у написанні постаті, а також змальовувала внутрішній світ зображуваних осіб, їхні переживання. Крім того, підвищену увагу приділено композиції заднього плану, зображуваним пейзажам.[1]
Головним представником цієї школи є Мануїл Панселін, його роботи визначили вектор розвитку цієї школи. Основну частину інформації про цю школу було зафіксовано в книзі «Керівництво живописця», написаній наприкінці XVIII століття ченцем-живописцем Діонісієм Фурноаграфіотом.
На його думку, Мануїл Панселін виконав фрески в соборі Протата, зовнішній церкві монастиря Ватопед, головних церквах монастирів Пантократор і Велика Лавра, а також ікони та інші зображення в монастирях гори Афон.
