Смоленська ікона Богородиці

Смоленська ікона Божої Матері
Смоленська ікона Божої Матері, що називається «Одигітрія», що означає «Путівниця», за Церковним переказом, була написана святим євангелістом Лукою за часів земного життя Пресвятої Богородиці. Святитель Димитрій Ростовський припускає, що цей образ був написаний на прохання антіохійського правителя Феофіла. З Антіохії святиня була перенесена до Єрусалима, а звідти імператриця Євдокія, дружина Аркадія, передала її до Константинополя Пульхерії, сестрі імператора, яка поставила святу ікону у Влахернському храмі.
Грецький імператор Костянтин IX Мономах (1042–1054), видаючи 1046 року свою дочку Анну за князя Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого, благословив її в дорогу цією іконою. Після смерті князя Всеволода ікона перейшла до його сина Володимира Мономаха, який переніс її на початку XII століття до Смоленської соборної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Відтоді ікона отримала назву Одигітрія Смоленська.
У 1238 році за голосом від ікони самовідданий православний воїн Меркурій уночі проник у стан Батия й перебив безліч ворогів, у тому числі й їхнього найсильнішого воїна. Прийнявши в битві мученицьку кончину, він був зарахований Церквою до лику святих (пам’ять 24 листопада).
У XIV столітті Смоленськ перебував у володінні Литовських князів. Дочка князя Вітовта Софія була видана заміж за великого князя Московського Василя Дмитровича (1398–1425). У 1398 році вона привезла з собою до Москви Смоленську ікону Божої Матері. Святий образ установили в Благовіщенському соборі Кремля, праворуч від царських врат. У 1456 році, на прохання жителів Смоленська на чолі з єпископом Місаїлом, ікона була урочисто з хресним ходом повернена до Смоленська, а в Москві залишилися дві її копії. Одна була поставлена в Благовіщенському соборі, а інша – «міра в міру» – у 1524 році в Новодівичому монастирі, заснованому на пам’ять про повернення Смоленська Росії. Монастир було влаштовано на Дівочому полі, де «з багатьма сльозами» москвичі відпускали святу ікону до Смоленська. У 1602 році з чудотворної ікони було написано точний список (у 1666 році разом із давньою іконою новий список возили до Москви для поновлення), який помістили у вежі Смоленської фортечної стіни, над Дніпровськими воротами, під спеціально влаштованим шатром. Пізніше, у 1727 році, там було влаштовано дерев’яну церкву, а в 1802 – кам’яну.
Новий список сприйняв благодатну силу давнього образу, і, коли російські війська 5 серпня 1812 року залишали Смоленськ, ікону взяли з собою для охорони від ворога. Напередодні Бородінської битви цей образ носили по табору, щоб зміцнити й підбадьорити воїнів до великого подвигу. Давній образ Смоленської Одигітрії, взятий тимчасово до Успенського собору, в день Бородінської битви разом з Іверською та Володимирською іконами Божої Матері обносили навколо Білого міста, Китай-міста та кремлівських стін, а потім відправили до хворих і поранених у Лефортовський палац. Перед залишенням Москви ікону було взято до Ярославля.
Так благоговійно зберігали наші предки ці ікони-сестри, і Матір Божа через Свої образи охороняла нашу Батьківщину. Після перемоги над ворогом ікону Одигітрії разом із прославленим списком було повернено до Смоленська.
Святкування на честь цього чудотворного образу 28 липня було встановлено 1525 року на пам’ять про повернення Смоленська Росії.
Існує багато шанованих списків зі Смоленської Одигітрії, яким покладено святкування цього ж дня. Є й день святкування Смоленської ікони, що прославилася в XIX столітті, – 5 листопада, коли цей образ за розпорядженням головнокомандувача російської армії М. І. Кутузова було повернено до Смоленська. На пам’ять про вигнання ворогів з Вітчизни в Смоленську було встановлено святкувати цей день щороку.