Білозерська ікона Богородиці

Білозерська ікона Божої Матері
Білозерська ікона Божої Матері

Білозерська ікона Божої Матері

Іконографічний тип Богородиці Розчулення отримав розвиток у Візантії не пізніше рубежу XI–XII ст. Богородиця Володимирська – найвідоміший твір із цим іконографічним образом, з яким Богородиця Розчулення (Білозерська) має спільну типологічну подібність.

За загальним характером живопису білозерська ікона Богородиці нагадує твори грецьких майстрів періоду Латинської імперії на Сході (1204–1261)…

Подібність виявляється насамперед у трактуванні облич із характерними ознаками пізньокомнінівського стилю, але вже позбавлених тієї рафінованості, яка відрізняє роботи найкращих художників Константинополя.

Майстер білозерської ікони наслідував дуже добрий зразок, у чому, зокрема, переконує співвіднесення малюнка лику Богородиці з різьбленням фрагмента стеатитової ікони з Новогрудка, що відноситься до XII століття.

Але разом із тим не можна не помітити й ознак відходу від класицистичних форм. У візантійській столиці, особливо в придворному середовищі, на рубежі XII–XIII століть, навпаки, вони посилюються.

Щодо датування та походження образу Богородиці Розчулення (Білозерської) серед дослідників немає єдності думок: «М. В. Перцев, М. Г. Порфиридов, Ю. М. Дмитрієв датують ікону XII століттям. В. І.

Антонова дотримується цієї ж дати та пов’язує її з мистецтвом Ростово-Суздальської землі.

Ю. О. Олсуф’єв відносить «Білозерську Богородицю» до XIII століття. В. М. Лазарєв розглядає її серед новгородських ікон і в останніх роботах датує початком XIII століття» (1, с. 70). В. Г. Пуцко ставить питання таким чином: «Чи не природніше виходити з факту первісного зв’язку з Білоозером, засумніватися в якому поки що немає підстав?

Подібні ікони, особливо шановані, вкрай рідко піддавалися міграції, тим більше, якщо вони перебували в кафедральному єпископському храмі» (2, с. 240) і датує ікону 1240-ми роками (3, с. 330). Таким чином, розбіг датування ікони широкий: XII – перша половина XIII століття