Почаєвська ікона Божої Матері

Почаївська ікона Божої Матері
Почаївська ікона Божої Матері

Почаївська ікона Божої Матері

Почаївська ікона Божої Матері належить до числа найбільш шанованих святинь Руської Церкви.

Вона відома всьому слов’янському світові: її шанують у Росії, у Боснії, Сербії, Болгарії та інших місцях. Поряд із православними на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни інших віросповідань.

У Почаївській Лаврі, давньому оплоті Православ’я, чудотворна ікона перебуває близько 400 років. (Відомості про перенесення ікони до Почаївської обителі розміщені 8 вересня).

Чудеса, що походять від святої ікони, численні й засвідчені в монастирських книгах записами віруючих, які з молитвою зверталися про позбавлення від невиліковних недуг, визволення з полону та напоумлення грішників.

Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 23 липня було встановлено на пам’ять про визволення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 20-23 липня 1675 року.

Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за панування польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складалися з татар, під проводом хана Нуреддіна, через Вишневець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох боків.

Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не становила жодного захисту для облягаємих. Ігумен Йосиф Добромирський переконав братію та мирян звернутися до небесних заступників: Пресвятої Богородиці та преподобного Іова Почаївського (пам’ять 28 жовтня).

Ченці та миряни щиро молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері та до раки з мощами преподобного Іова.

Уранці 23 липня зі сходом сонця татари тримали останню раду про штурм обителі, ігумен же звелів співати акафіст Божій Матері. З першими словами "Взбранной Воеводе" над храмом раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця, "омофор белоблистящийся распуская", з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов перебував поряд з Божою Матір’ю, вклоняючись Їй і молячись про захист обителі.

Татари прийняли небесне воїнство за привид, у сум’ятті почали стріляти в Пресвяту Богородицю та преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного.

Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру й залишилися в обителі назавжди.

У 1721 році Почаїв було зайнято уніатами. Проте й у цей важкий для Лаври час монастирський літопис зафіксував 539 чудотворінь від прославленої православної святині.

Під час панування уніатів, у другій половині XVIII століття, наприклад, граф-уніат Миколай Потоцький став благодійником Почаївської Лаври за таких дивних обставин.

Звинувативши свого візника в тому, що сказені коні перекинули коляску, граф дістав пістолет, щоб убити його. Візник, звернувшись до Почаївської гори, підняв руки вгору й вигукнув: "Матір Божа, явлена в іконі Почаївській, спаси мене!" Потоцький кілька разів намагався вистрілити з пістолета, який ніколи йому не зраджував, але зброя давала осічку.

Візник залишився живий. Потоцький негайно вирушив до чудотворної ікони й вирішив присвятити себе та все своє майно на влаштування обителі. За його кошти збудовано Успенський собор і братський корпус.

Повернення Почаєва в лоно Православ’я 1832 року було ознаменоване чудесним зціленням сліпої дівчинки Анни Акимчукової, яка прийшла на поклоніння святиням із семидесятирічною бабусею за 200 верст із Кременця-Подільська.

На пам’ять про ці події архієпископ Волинський священноархімандрит Лаври Інокентій (1832-1840) установив щотижневе, по суботах, читання соборного акафіста перед чудотворною іконою. За часів управління Лаврою священноархімандритом Агафангелом, архієпископом Волинським (1866-1876), було влаштовано особливий приділ на хорах Свято-Троїцької церкви на пам’ять перемоги над татарами, освячений 23 липня 1875 року.