Велика Панагія ікона Богородиці

Велика Панагія ікона Божої Матері
В іконографії Божої Матері, що розвивалася з перших століть християнства, зберігалися й відтворювалися образи найбільшої духовної сили, на їхній основі згодом виникали нові іконографічні варіанти.
Така тяглість простежується, починаючи з римських (у катакомбах) і візантійських (в апсиді Влахернської церкви) зображень Богородиці Орант. Образи Богородиці, що молиться, з піднятими до неба руками відомі з IV століття.
У давньоруській традиції цей іконографічний тип має кілька прекрасних втілень: Богородиця «Нерушима стіна» в київському Софійському соборі (ростовий звід у конхі апсиди), новгородська Богородиця «Знамення» (поясний звід зі Спасом Еммануїлом).
Ці іконописні зразки, у свою чергу, лягли в основу зводу Богородиці «Ярославська Оранта» (XIII століття).
До всіх згаданих образів давньоруського живопису застосовується епітет «Панагія» (Всесвята).
Він також використовується для позначення іконографічного підтипу Орант зі Спасом Еммануїлом на грудях.