Чернігівська-Гефсиманська ікона Божої Матері

Чернігівсько-Гетсиманська ікона Божої Матері
Чернігівсько-Гетсиманська ікона Божої Матері є списком із прославленої Чернігівсько-Іллінської ікони Божої Матері, яка знаходилася в Троїцькому Іллінському монастирі поблизу Чернігова, на Болдиній горі, де в XI ст. деякий час подвизався преподобний Антоній Печерський.
Опису чудес від цієї ікони, що почалися 16 – 24 квітня 1662 року, святитель Димитрій Ростовський присвятив книгу "Руно зрошене", закінчуючи яку він писав: "Кінець книжки, але не чудес Пресвятої Богородиці, бо хто може їх злічити".
Благодатна сила цієї ікони виявилася й у її списках.
Ікону Божої Матері Чернігівсько-Гетсиманську було написано на полотні у XVIII ст. і передано 1852 року до Троїце-Сергієвої Лаври Олександрою Григорівною Філіппою, яка благоговійно зберігала її в себе чверть століття.
(До неї ця ікона перейшла як благословення хотьківського священника Іоанна Олексєєва, якому, у свою чергу, вона дісталася від одного з ченців Троїце-Сергієвої Лаври.)
За порадою намісника Лаври архімандрита Антонія (+ 1 травня 1877) ікону було поміщено у новозбудованому печерному храмі на честь святого Архістратига Михаїла, який було освячено 27 жовтня 1851 року митрополитом Московським Філаретом (+ 19 листопада 1867), що брав діяльну участь у будівництві Гетсиманського скиту.
Таким чином, ікона увібрала благодатні струмені всієї історії Руської Церкви, вона здобула благословення преподобного Антонія Печерського, преподобного Сергія Радонезького, його батьків, схимонахів Кирила і Марії (+ 1337; заупокійна літургія по них із читанням особливої молитви звершується 28 вересня і в четвер седмиці про митаря і фарисея), і, нарешті, подвижників XIX ст. Ці духовні зв’язки промислительно виявилися через Чернігівсько-Гетсиманську ікону Божої Матері.
Знаменно, що перше чудо від цієї ікони було засвідчено в день церковного Новоліття – 1 вересня 1869 року, коли від повного розслаблення, що тривало протягом 9 років, зцілилася 28-річна селянка Тульської губернії Текла Адріанова.
Прожививши в готелі при печерах, а потім у Лаврі до святкування преставлення преподобного Сергія (25 вересня), Текла цілком одужала. Святитель Інокентій, митрополит Московський (1797 – 1879; пам’ять 23 вересня і 31 березня), дізнався про чудо від своєї дочки, скарбничої Борисівської пустині, монахині Поликсенії.
На святі преподобного Сергія він сам зустрівся з Теклою і розпитував її про всі обставини зцілення.
26 вересня 1869 року святитель Інокентій прибув до Гетсиманського скиту і благословив звершити молебень перед прославленою іконою та сам молився зі сльозами.