Ікона Воскресіння Христове

Ікона Воскресіння Христове
Ікона Воскресіння Христове

Ікона Воскресіння Христове

Воскресінням Господа Ісуса Христа з мертвих завершився Богочоловічий подвиг спасіння, відтворення людини. Воскресіння стало свідченням того, що Ісус Христос є істинний Бог і Господь, Викупитель і Спаситель. Христос помер плоттю, але плоть Його поєднана в одну Іпостась незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно з Богом Словом. Христос воскрес, бо смерть не могла утримати у своїй владі тіла і душі Христових, що перебувають в іпостасній єдності з Джерелом вічного життя, з Тим, Хто за Своїм Божеством є Воскресіння і Життя.

У Домобудівництві спасіння Воскресіння Христове є явлення Божественної всемогутності: Христос по смерті Своїй зійшов до пекла, "яко восхоте", скинув смерть, "яко Бог и Владыка". Воскрес на третій день і з Собою воскресив Адама та весь людський рід від пекельних уз і тління. Зламавши браму (твердиню) смерті, Христос показав шлях до життя вічного.

Ісус Христос воскрес, як начаток померлих, первістка з мертвих (Кол. 1, 18). Воскреснувши, Він освятив, благословив і утвердив спільне воскресіння всіх людей, які постануть із землі у всезагальний день воскресіння, як із зерна виростає колос.

Воскресіння Господа Ісуса Христа свідчить, що Він воістину є Син Божий – "воскрес яко Бог". Воно відкрило славу Його Божества, приховану до того під покровом упокорення.

Тіло Ісуса Христа постало у славі. У Ньому звершується велика і рятівна новотворча дія. Він у Собі Самому оновлює наше єство, що підпало тлінню.

Воскресінням Господа завершується перемога над гріхом і його наслідком – смертю. Скинуто смерть. Відкинуто, засуджено давній вирок смерті. Розірвано пута пекла, і ми позбавлені пекельного мучительства. Смерть після Воскресіння Христового не володіє тими, хто жив благочестиво і помер, бо Христос наперед зруйнував державу (владу) смерті Своєю смертю і подав життя у Воскресінні.

Христос воскрес, перемігши смерть. Але й після Його Воскресіння смерть у людстві тимчасово ще продовжує забирати свої жертви. Та вона лише переплавляє посудини нашої душі – тіла для відтворення в день воскресіння в новому, духовно оновленому вигляді. І оскільки плоть і кров не можуть успадкувати Царства Божого, а тління не успадковує нетління, то наше душевно-тілесне життя є лише зерном для посіву, яке має зогнити – у смерті, щоб дати колос – нове життя. Наше тління у смерті є шлях до нетління. Як Христос помер за плоттю і ожив духом, так і ми звільняємося Ним від закону гріха і смерті за законом духу і життя в Ньому (Рим. 8, 2).

Через Своє Воскресіння Христос зробив нас переможцями смерті, і життям у Христі ми отримуємо передпочатки дарованого Його воскресінням безсмертя нашому смертному єству: "Никто же да убоится смерти, – вигукує святий Іоанн Золотоуст – свободи бо нас Спасова смерть".

Тому так захоплена душа християнина в день Святої Пасхи: рятівна і світлоносна ніч Воскресіння Христового є провісницею майбутнього дня загального воскресіння. Це – воістину Пасха велика, Пасха, двері райські нам відчиняюча, бо минає смерть, з’являються нетління і вічне життя