Ікона Замилування Новгородське

ікона Божої Матері Замилування Новгородське
ікона Божої Матері Замилування Новгородське

Ікона Божої Матері Замилування Новгородське

Історію ікони можна простежити за описами Успенського собору лише з XVIII століття.

До цього часу вона губиться серед численних ікон Замилування та поясних Богородиць. Без зазначення іконографічного типу в описі 1701 року згадується в кіоті біля північного стовпа з північного боку «образ пресвятої Богородиці поясний» у срібній оправі.

Опис 1771–1773 років повторює цей запис, додаючи до нього перелік дорогоцінного каміння у вінцях Богородиці та Ісуса.

Про те, що ця ікона є образом Богородиці Замилування XII століття, свідчить її схематичне зображення, опубліковане 1911 року Н. П. Ліхачовим з гравюри XVIII століття.

Опис 1815–1818 років вказує, що ікона перебувала на тому ж місці – біля північно-східного стовпа з північного боку, але має вже іншу, простішу оправу.

В описах 1841–1843 і 1853–1854 років ікона називається вже «Афонською», а приписка середини XIX століття до першого із зазначених описів повідомляє про переміщення ікони в іконостас біля південної стіни собору.

Назва «Афонська» пов’язується з новоявленою святинею – Акафістною Хіландарською іконою Божої Матері. Під час поновлення ікони та виготовлення для неї нової срібної оправи 1875 року на полі оправи було викарбувано напис – «Акафістна Пресвятої Богородиці, що знаходиться в хіландарському монастирі Сави Сербського».

При цьому іконографія московської ікони відрізняється від афонської.

Від масивної срібної оправи 1875 року ікону було розкрито 1961 року. Тоді ж було знято потемнілу оліфу, під якою спочатку було виявлено живопис кінця XVII – початку XVIII століть (можливо, цей запис належить царському ізографу Кирилу Уланову, який у цей період займався поновленням ряду давніх ікон Успенського собору). При подальшому розкритті ікони було виявлено живопис XII–XIII століть.