Тихвінська ікона Божої Матері

Ікона Божої Матері Тихвінська
Належить до іконографічного типу зображення Богородиці, що носить назву Одигітрія, характерною особливістю якого є спілкування Пресвятої Діви з Немовлям Христом, їхня обернутість одне до одного.
Зображення Богоматері поясне, Немовля сидить на лівій руці Матері. Ноги Немовляти зігнуті в колінах, і Його права стопа перебуває під лівою. У лівій руці Він тримає сувій, правою благословляє. Зображення Богоматері на Тихвінській іконі практично ідентичне Смоленській іконі Божої Матері, головна відмінність у нахилі голови.
У рукописних «Сказаннях про Тихвінську ікону Богоматері», найраніші з яких датуються рубежем XV–XVI століть, її появу в новгородських межах віднесено до 1383 року. «Світлозарно ступаючи повітрям» з одного селища в інше, «ангелами невидимо носима» (так у сказанні), ікона з’являлася місцевим жителям, доки не досягла берега річки Тихвінки.
Згідно зі Сказанням, ікона сім разів з’являлася перед очевидцями: спочатку на Ладозькому озері, в погостах Смолково на річці Ояті в Имоченицях, потім «на Кожелі на Куковій горі», потім – на горі над річкою Тихвінкою і, нарешті, на іншому березі тієї ж річки.
Як свідчить Сказання, ікона видимо виявляла свою чудотворну силу в малозаселених і ще не християнізованих землях. На місці її останньої появи того ж 1383 року було збудовано дерев’яну церкву Успіння Богородиці, що стала місцем зберігання святині.
Із середини XVI століття чудотворну ікону Богоматері Одигітрії, «яка з’явилася на Тихвіні», стали ототожнювати або з Влахернською Одигітрією з Влахернського храму, що незрозуміло зникла з Константинополя за 70 років до падіння Східної Римської імперії (близько 1383 року), або зі списком Лиддського нерукотворного образу, виконаного борцем за перемогу іконошанування патріархом Германом на початку VIII століття і званого «Богоматір Римлянка».
Давність ікони підкреслювали її зв’язком із першим образом, написаним, згідно з переданням, євангелістом Лукою.
Під час іконоборчої єресі образ «Богоматір Римлянка», як говорить Сказання XVI століття, чудесно відплив морем із Константинополя до Риму.
А після Торжества православ’я тим самим шляхом повернувся туди.
Особливу роль у злитті згаданих образів Одигітрії мав факт появи ікони на річці Тихвінці.