Свята мучениця Тетяна Римська

Свята мучениця Тетяна народилася в стародавньому Римі від знатних батьків. Батько її, тричі бувши консулом, був таємним християнином і відзначався богобоязливістю. Свою дочку, святу Тетяну, він виховав у благочесті та страху Божому і навчив її Божественного Писання. Коли свята Тетяна досягла повноліття, вона забажала проводити своє життя в дівстві та цнотливості; нареченою була вона Христові; палаючи до Нього любов’ю, вона Йому єдиному служила день і ніч, молитвою та постом умертвляючи плоть свою і підкоряючи її духові.
За своє доброчесне життя вона удостоїлася послужити Церкві: її було поставлено диякониснею і, подібно до безтілесних ангелів, вона служила Богові в плоті. І Христос Бог увінчав наречену Свою мученицьким вінцем.
Вона постраждала наступним чином. Коли було вбито своїми ж римлянами нечестивого царя Антоніна Геліогабала, і тіло його, яке волокли містом із наругою, було кинуто в ріку Тибр, на царський престол було зведено Олександра, юного шістнадцятирічного отрока. Він мав матір – християнку на ім’я Маммея; від неї він навчився шанувати Христа, але не згідно з вірою Христовою, бо водночас він продовжував служити ідолам і поклонявся їм як давнім богам римським.
У його палаці були зображення Христа і шанованого язичниками Аполлона, старозавітного Авраама і язичницького Орфея та багатьох інших. Сам Олександр, як син християнки, не переслідував християн, але намісники його, правителі областей і консули сильно утискали християн.
Оскільки сам Олександр був надто молодий, то управління державою було доручено деяким із членів ради; головним серед них був міський епарх492 Ульпіан, жорстокий вдачею і великий ворог християн. Ці радники від імені царя керували всім. Вони-то й розіслали всюди наказ, щоб галілеян (так вони називали християн) усюди примушувати поклонятися римським богам, погрожуючи їм у разі непокори лютими муками і навіть смертю. Стежити ж за тим, чи виконується християнами цей наказ, були обрані такі наймстивіші вороги християн і вірні слуги диявола: коміт493 Віталій, кувікулярій Васс, доместик Кай. Тоді і в Римі, і в усіх областях римської держави полилася кров християн подібно до води. Їх не щадили, а піддавали мукам і віддавали смерті.
У той час і свята діва Тетяна була схоплена язичниками і приведена до храму Аполлона. Її хотіли примусити поклонитися цьому ідолу. Вона ж помолилася істинному Богу, і раптом відбувся землетрус: ідол Аполлона впав і розбився на частини, обвалилася також частина храму і придавила багатьох язичників і жерців. Диявол, який жив в ідолі, з гучним криком і риданням утік від того місця, причому всі чули його лемент і бачили тінь, що пронеслася повітрям.
Тоді нечестиві потягли святу діву на суд і муки. Спочатку вони стали бити її по обличчю і роздирати очі їй залізними гаками. Після довгих мук самі мучителі знемоглися, бо тіло Христової страдниці для тих, хто завдавав їй ран, було тверде, як ковадло, і більше прийняли мук самі мучителі, ніж свята мучениця. І ангели невидимо стояли біля святої і завдавали ударів тим, хто мучив святу Тетяну, так що мучителі взивали до беззаконного судді й просили його, щоб він наказав припинити муки; вони говорили, що самі вони більше страждають, ніж ця свята і невинна діва. Тетяна ж, мужньо зносячи страждання, молилася за своїх мучителів і просила Господа, щоб Він відкрив їм світло істини. І молитва її була почута. Небесне світло осяяло мучителів, і духовні очі їхні відкрилися. Вони побачили чотирьох ангелів, що оточували святу, почули глас із небес до святої діви і впали перед нею на землю та стали благати її:
– Прости нас, служителько істинного Бога, прости, бо не з нашої волі ми завдавали тобі мук.
Усі вони (їх було числом вісім осіб) увірували у Христа і прийняли хрещення у своїй власній крові, бо їх за сповідання Христа жорстоко мучили і, нарешті, стяли їм голови.
Наступного дня неправедний суддя, засівши на судилищі, знову наказав привести на муки святу Тетяну. Вона ж постала перед своїм мучителем цілком здоровою. Обличчя її було спокійне й радісне. Суддя став переконувати святу діву, щоб вона принесла жертву ідолам, але старання його залишалися марними. Тоді він наказав роздягнути святу і бритвами різати її. Дівоче тіло її було біле, як сніг, і коли стали різати його, то з ран замість крові текло молоко, причому поширилися великі пахощі, наче від посудини з пахощами. Свята ж, глянувши на небо, молилася серед цих мук. Потім її хрестоподібно простягли на землі й довгий час били різками, так що мучителі знемагали і часто змінювалися. Бо, як і раніше, ангели Божі невидимо стояли біля святої й завдавали ран тим, хто завдавав ударів святій мучениці. Слуги мучителя знемагали, заявляючи, що їм хтось завдає ударів залізними палицями. Нарешті дев’ятеро з них померло, уражені десницею ангельською, а решта попадали на землю ледь живими. Свята ж викривала суддю та його служителів і говорила, що боги їхні – бездушні ідоли. Оскільки вже наближався вечір, то святу укинули до темниці. Тут вона провела всю ніч, молячись Господу і співаючи Йому хвали. Небесне світло осяяло її, і Ангели Божі славослів’ям вторили разом із нею. Уранці її знову привели на суд. Побачивши святу мученицю цілком здоровою, з обличчям ще прекраснішим, ніж раніше, усі були вражені й здивовані. Спочатку стали лагідно й облесно умовляти, щоб вона принесла жертву великій богині їхній – Діані. Свята діва вдала, що погоджується піти за їхньою порадою. Її повели до храму Діани. Біс, що жив в ідолі Діани, відчув наближення святої діви й почав голосно волати:
– Горе мені, горе мені! Куди тікати мені від Твого Духа, Небесний, бо вогонь, що розгорається з усіх кутів цього храму, жене мене?
Свята, наблизившись до храму, осінила себе хресним знаменням і, звівши свої очі до неба, стала молитися. Раптом пролунав страшний удар грому, і заблищала блискавка: вогонь, що впав з неба, спалив храм з ідолом, жертви, жерців; безліч невіруючих, опалені блискавкою, мертвими попадали на землю. Тоді повели святу Тетяну в претор, підвісили її там і роздирали залізними гаками і навіть вирвали їй груди. Після цього святу ув’язнили в темницю, і знову світлоносні Ангели небесні з’явилися до святої страстотерпиці, цілком зцілили її від ран і вихваляли її мужнє страждання. Уранці святу Тетяну привели до цирку і випустили на неї страшного лева, щоб він розірвав святу. Але лютий звір не торкнувся святої. Лев лащився до неї і покірно лизав її ноги. Коли ж лева хотіли було відвести назад з театру до клітки, він раптово кинувся на одного знатного сановника на ім’я Євмен і розірвав його. Святу Тетяну знову повісили і знову почали стругати її тіло, але знову Ангели невидимо завдавали ударів її мучителям, і ті падали мертвими. Тоді святу укинули у вогонь, але й вогонь не шкодив їй: сила вогняного полум’я стихала, наче шануючи рабу Христову. Нечестивці ж усі ці дивні знамення приписували не силі Христовій, а чаклунству; вони остригли святій волосся, сподіваючись, що її чари будуть тепер недійсні. Вони думали, що у своєму волоссі свята має якусь чарівну силу, так що нічим не можна їй пошкодити. Тому вони остригли їй волосся і замкнули її в храмі Зевса. Безбожні думали, що свята аж ніяк не може більше пошкодити їхньому божеству, бо з утратою волосся вона позбулася і сили чаклунства. Два дні провела свята ув’язненою в тому храмі, Небесне світло, яке завжди її осявало, розливалося і в храмі, і Ангели підбадьорювали та втішали її. На третій день прийшли жерці з народом, щоб принести жертву своєму богові Зевсу. Відчинивши храм, вони побачили, що ідол їхній упав і розбився, а свята Тетяна перебувала в радості про ім’я Господа Бога. Тоді її привели до судилища. Суддя, не знаючи, що ще вчинити з нею, виніс їй смертний вирок, і свята Тетяна була стята мечем. Разом із нею стратили й батька її, бо дізналися, що й він християнин. Спочатку мучителі позбавили його почесного звання, відібрали в нього все його майно. Засуджений на смерть, він помер від меча разом зі своєю дочкою за ім’я Христове. Обоє вони удостоїлися від Господа отримати вінці мученицькі від Христа Бога, Йому ж слава на віки. Амінь.