Свята мучениця Софія Римська

Свята мучениця Софія Римська
Свята мучениця Софія Римська
Свята мучениця Софія Римська
Свята мучениця Софія Римська

Свята мучениця Софія Римська

У II столітті, за правління імператора Адріана (117–138 рр.), у Римі жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія означає «премудрість»). Вона мала трьох дочок, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія та Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив’язуватися до земних благ. Чутка про належність цієї родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, яка їх виховала. Усі четверо постали перед імператором і безстрашно сповідали віру у Христа, який воскрес із мертвих і дає вічне життя всім, хто вірує в Нього. Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх зректися віри.

Однак усі доводи й красномовство язичницької наставниці виявилися марними, і сестри-християнки, що палали вірою, не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але дівчатка з обуренням відкинули його наказ.

«У нас є Бог Небесний, – відповіли вони, – Його дітьми ми бажаємо залишитися, а на твоїх богів плюємо і погроз твоїх не боїмося. Ми готові постраждати і навіть померти заради дорогого нам Господа нашого Ісуса Христа».

Тоді розгніваний Адріан звелів піддати дітей різним катуванням. Кати почали з Віри. Вони на очах у матері та сестер стали нещадно бити її, відриваючи частини від її тіла. Потім вони поклали її на розпечену залізну решітку. Силою Божою вогонь не заподіяв жодної шкоди тілу святої мучениці. Осліплений жорстокістю Адріан не отямився від чуда Божого і звелів кинути отроковицю в казан із киплячою смолою. Але з волі Господньої казан охолов і не заподіяв сповідниці жодної шкоди. Тоді її засудили до стинання мечем.

«Я з радістю піду до улюбленого мого Господа Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо схилила свою голову під меч і так віддала свій дух Богові.

Молодші сестри Надія та Любов, надихнуті мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голову. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки із закатованими дітьми. Страдниця поховала чесні останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні оселі. Свята Софія, зазнавши за Христа великих душевних мук, разом із дочками зарахована Церквою до лику святих. Постраждали вони у 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, – 10, а наймолодшій, Любові, – лише 9 років.

Так три дівчинки та їхня мати показали, що для людей, зміцнюваних благодаттю Святого Духа, брак тілесних сил анітрохи не слугує перешкодою до прояву сил духу й мужності. Їхніми святими молитвами Господь нехай зміцнить і нас у християнській вірі та в доброчесному житті