Преподобний Платон Студійський

Преподобний Платон Студійський народився в 735 році в благочестивій християнській родині від батьків Сергія та Євфимії. Рано осиротівши, хлопчик був узятий на виховання родичами, які дали йому добру освіту. Коли він виріс, то розпочав самостійне життя. Перші роки святий займався господарством у маєтку, що залишився йому після смерті батьків. Він був дуже стриманим і працьовитим і придбав своїми трудами великий статок. Але серце преподобного горіло любов’ю до Христа. Він роздав усе своє майно, відпустив слуг на волю і віддалився в монастир поблизу гори Олімп, званий "у Символах".
Його молитовна ревність, працьовитість і лагідність здобули йому любов братії. У вільний від молитов час преподобний переписував богослужбові книги, складав збірники з творінь святих отців. Коли в 770 році скончався настоятель монастиря Феоктист, братія обрала ігуменом преподобного Платона, незважаючи на те, що йому було лише 35 років. Після смерті імператора Костянтина Копроніма (775) преподобний Платон вирушив до Константинополя. Він відмовився від управління Нікомедійською митрополією і в 782 році разом з племінниками – святими Феодором (+ 826, пам’ять 11 листопада) та Йосифом (+ 830, пам’ять 26 січня), віддалився в пустельне місце Сакудіон. Вони збудували на горі церкву на честь святого апостола Іоанна Богослова і заснували монастир, настоятелем якого став сам преподобний Платон. Коли святий Тарасій разом із царицею Іриною скликав у 787 році Сьомий Вселенський Нікейський Собор, преподобний Платон узяв діяльну участь у його роботі. Як освічений і начитаний у Святому Письмі він успішно викривав іконоборчу єресь і захищав шанування святих ікон. Коли преподобний Платон наблизився до старості, він передав управління монастирем преподобному Феодору.
У 795 році імператор Костянтин VI (780 – 797) силоміць змусив свою дружину Марію прийняти чернецтво і вирішив обвінчатися з однією зі своїх родичок, Феодотією.
Незважаючи на те, що святий Патріарх Тарасій засудив цей шлюб, один із видних константинопольських священників, Йосиф, порушив заборону Патріарха і обвінчав імператора.
Дізнавшись про це, преподобні Платон і Феодор відлучили імператора від Церкви і розіслали про це листа до всіх ченців. Розгніваний імператор наказав ув’язнити святого Платона, а преподобного Феодора заслати до Солуня. Лише після смерті імператора в 797 році вони отримали свободу. Преподобний Феодор переселився до Константинополя і став ігуменом Студійського монастиря. Преподобний Платон у тій самій обителі жив простим ченцем і був у послуху у свого племінника.
Коли новий імператор Никифор (802 – 811) самовільно повернув до Церкви відлученого священника Йосифа, преподобні Платон і Феодор знову виступили з викриттям незаконної дії імператора. За це мужні сповідники в 807 році знову були піддані покаранню. Чотири роки вони були в ув’язненні. Преподобний Платон був звільнений із ув’язнення після смерті імператора в 811 році і повернувся до Студійської обителі.
Він прожив у трудах і молитві ще три роки і відійшов до Господа в Лазареву суботу на 79-му році життя, 8 квітня 814 року. За своє безстрашне виступання на захист святих ікон преподобний Платон отримав найменування сповідника.