Святий Апостол Петро

Святий апостол Петро мірна ікона
Святий апостол Петро мірна ікона
Святий апостол Петро
Святий апостол Петро

Апостол Петро

, званий раніше Симоном, був сином рибалки Іони з Віфсаїди Галілейської і братом апостола Андрія Первозваного, який і привів його до Христа. Святий Петро був одружений і мав дім у Капернаумі. Покликаний Христом Спасителем за рибним ловом на Генісаретському озері, він завжди виявляв особливу відданість і рішучість, за що й удостоєний був особливого наближення до Господа разом з апостолами Яковом та Іоанном Богословом.

Сильний і полум’яний духом, він, природно, посів впливове місце в лику Христових апостолів. Він перший рішуче сповідав Господа Ісуса Христа Христом, тобто Месією, і за що удостоївся найменування Камінь (Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку врата пекельні не здолають.

Свою триразову відмову від Господа напередодні Його розп’яття апостол Петро змив гіркими сльозами покаяння, внаслідок чого після Свого воскресіння Господь знову відновив його в апостольській гідності, тричі, за числом відмов, доручивши йому пасти ягнят та овець Своїх. Згідно з переказом, апостол Петро щоранку при звуці півня згадував свою малодушну відмову від Христа і починав гірко плакати.

Апостол Петро перший сприяв поширенню і утвердженню Церкви Христової після зішестя Святого Духа, виголосивши сильну промову перед народом у день П’ятдесятниці й навернувши 3000 душ до Христа. Через деякий час, зцілив кульгавого від народження, він другою проповіддю навернув до віри ще 5000 іудеїв. Духовна сила, що виходила від апостола Петра, була настільки сильною, що навіть тінь його, осіняючи хворих, які лежали на вулиці, зцілювала їх (Дії 5:15). Книга Діянь з 1 по 12 розділ розповідає про його апостольську діяльність.

Онук Ірода Великого, Ірод Агріппа Перший, у 42 році по Р. Х. воздвиг гоніння проти християн. Він умертвив апостола Якова Заведеєвого і ув’язнив апостола Петра. Християни, передбачаючи страту апостола Петра, гаряче за нього молилися. Уночі сталося чудо: у в’язницю до Петра зійшов Ангел Божий, кайдани спали з Петра, і він безперешкодно пішов із в’язниці, ніким не помічений. Після цього чудесного визволення книга Діянь згадує про нього лише ще раз при розповіді про Апостольський собор.

Інші відомості про нього збереглися тільки в церковних переказах. Відомо, що він проповідував Євангелію на берегах Середземного моря, в Антіохії (де висвятив ап. Євода). Апостол Петро проповідував у Малій Азії іудеям і прозелітам (язичникам, навернутим в іудейство), потім – в Єгипті, де висвятив Марка на першого єпископа Олександрійської церкви. Звідси він перейшов до Греції (Ахаї) і проповідував у Коринфі, потім проповідував у Римі, Іспанії, Карфагені та Британії. Згідно з переказом, апостол Марко написав своє Євангеліє для римських християн зі слів апостола Петра. Серед новозавітних священних книг є два Соборних (окружних) Послання апостола Петра. Перше Соборне Послання апостола Петра звернене до «прибульців, розсіяних у Понті, Галатії, Каппадокії, Азії та Віфінії» – провінцій Малої Азії. Причиною написання було бажання апостола Петра утвердити братів своїх при виникненні розладів у цих громадах і гонінь, що спіткали їх з боку ворогів Хреста Христового. З’явилися серед християн і внутрішні вороги в особі лжевчителів. Користуючись відсутністю апостола Павла, вони почали спотворювати його вчення про свободу християнську і потурати всякій моральній розбещеності.

Друге Соборне Послання написане до тих самих малоазійських християн. У цьому другому Посланні апостол Петро з особливою силою застерігає віруючих від розбещених лжевчителів. Ці лжевчення схожі з тими, які викриває апостол Павло в посланнях до Тимофія і Тита, а також апостол Юда – у своєму Соборному посланні. Лжевчення єретиків загрожували вірі та моральності християн. У той час стали швидко поширюватися гностичні єресі, що увібрали в себе елементи іудейства, християнства та різних язичницьких вчень. Це послання написане незадовго до мученицької кончини апостола Петра: «Знаю, що скоро маю залишити оселю мою (тіло), як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені».

Наприкінці життя апостол Петро знову прибув до Рима, де й прийняв мученицьку кончину в 67 році через розп’яття сторчма. Цю подію художньо описав Генрик Сенкевич у книзі «Камо грядеши, Господи».