Свята Ольга, княгиня Київська

Свята Ольга княгиня Київська мірна ікона
Свята Ольга княгиня Київська мірна ікона
Свята Ольга княгиня Київська
Свята Ольга княгиня Київська

Свята Ольга, княгиня Київська

Утвердженню християнства на Русі за святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира передувало князювання великої княгині Ольги, яку в давнину називали коренем правовір’я. У період її правління на Русі успішно насаджувалося насіння віри Христової. За словами літописця, свята рівноапостольна Ольга «по всей Рустей земли первая разорительница кумирьским требищам и правоверию основание».

Рівноапостольна Ольга народилася в Псковській землі, її родовід сягає Гостомисла. Йоакимівський літопис повідомляє, що свята Ольга належала до роду давньоруської князівської династії Ізборських. Вона народилася в язичницькій родині в селищі Вибути неподалік від Пскова, що стоїть на річці Великій. Їй були притаманні вже в юності глибокий розум і виняткова в язичницькому середовищі моральна чистота. Богомудрою, наймудрішою в роді називають святу княгиню давні автори, і саме чистота була тим добрим ґрунтом, на якому принесло такий багатий плід насіння християнської віри.

Свята Ольга вирізнялася й зовнішньою, тілесною красою. Коли її побачив під час полювання в північних лісах майбутній Київський князь Ігор, він запалав до неї нечистою пожадливістю і став схиляти її до тілесного гріха. Проте мудра й цнотлива дівчина почала напоумлювати князя не бути рабом своїх пристрастей. «Згадай і подумай, – сказала вона, – що ти князь, а князю для людей належить бути, як правителю і судді, світлим прикладом добрих справ». Вона так мудро розмовляла з Ігорем, що князь засоромився.

Коли Ігор утвердився в Києві, він вирішив обрати собі дружину серед наймилозвучніших красунь князівства. Але жодна з них не припала йому до серця. Тоді він згадав про Ольгу й послав по неї свого опікуна і родича князя Олега. У 903 році свята Ольга стала дружиною князя Ігоря. З 912 року, після смерті князя Олега, Ігор почав правити в Києві єдиновладно. Він успішно здійснив кілька військових походів. За правління Ігоря, який лояльно ставився до християнської релігії, віра Христова поширилася в Києві настільки, що християни становили значну частину суспільства. Саме тому мирний договір з греками, укладений незадовго до смерті князя Ігоря, затверджувався двома релігійними громадами Києва: християнами та язичниками. У 945 році князь Ігор був убитий древлянами. Боячись помсти за вбивство Київського князя і бажаючи зміцнити своє становище, древляни відправили послів до княгині Ольги, пропонуючи їй вступити в шлюб зі своїм правителем Малом. Але Ольга, тоді ще язичниця, відкинула пропозицію древлян. Хитрістю заманивши до Києва старійшин і всіх знатних чоловіків древлян, вона мучительною смертю помстилася їм за смерть чоловіка. Ольга ще неодноразово мстилася древлянам, доки вони не підкорилися Києву, а їхня столиця Коростень не була дотла спалена. Як язичниця, вона не могла тоді піднятися до заповіді про прощення і любов до ворогів.

Після смерті князя Ігоря вона успішно керувала державою і зміцнила владу Київського великого князя. Велика княгиня об’їжджала Руську землю з метою впорядкування громадянського й господарського життя народу. За неї Руська земля була поділена на області, або волості, у багатьох місцях вона поставила погости, що стали адміністративними та судовими центрами. Богомудра Ольга увійшла в історію і як велика будівничиця культури Київської Русі. Вона рішуче відмовилася від вторинного шлюбу, зберігаючи великокнязівський престол для сина Святослава, що підростав. Багато праці доклала свята княгиня Ольга для зміцнення оборони країни. До часу правління Ольги історики відносять встановлення перших державних кордонів Росії – на заході, з Польщею.

Історія не зберегла імен перших християнських наставників святої Ольги, ймовірно тому, що навернення блаженної княгині до Христа пов’язували з Божественним напоумленням. Один із давніх текстів говорить про це так: «О дивство! Сама не ведущи Писания, ни закона христианьскаго и учителя о благочестии не слыша, а нравом благочестия усердно поучашася и веру христианьскую от всея души возлюби. О неизреченнаго Промысла Божия! Не от человек блаженная научашася истине, но свыше учителя име Божию Премудрость». До Христа свята Ольга йшла через пошуки Істини, шукаючи задоволення для свого допитливого розуму; давній автор називає її «богоизбранной рачительницей премудрости». Преподобний Нестор-літописець розповідає: «Блаженна Ольга змалку шукала мудрості, що є найкращим у цьому світі, і знайшла многоцінну перлину – Христа».

У 955 році княгиня вирушила до Константинополя, де була з пошаною прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним (913–959) та Патріархом Феофілактом (933–956). За свідченням літопису, невдовзі вона прийняла святе Хрещення з іменем Олена – на честь святої рівноапостольної цариці Олени (1327; пам’ять 21 травня). Охрещеним її став сам імператор Костянтин. Патріарх Феофілакт настановив руську княгиню в істинах Православної віри і дав їй заповіді про збереження церковного Статуту, про молитву, піст, милостиню, дотримання чистоти. «Вона ж, схиливши голову, стояла, уважаючи науці, як губка, що напоюється», – пише преподобний Нестор. Свята Ольга повернулася до Києва, взявши з собою святий хрест, ікони, богослужбові книги. Тут розпочалося її апостольське служіння. Вона привела до Христа і святого Хрещення багатьох киян, робила спроби вплинути на сина, переконаного язичника, який малодушно боявся осуду дружини. Але князь Святослав залишився глухим до закликів матері. Не примушуючи сина, свята Ольга молилася зі смиренням: «Воля Божа нехай буде. Аще Бог хощет помиловати рода моего и земле русския, да возложит им на сердце обратитися к Богу, яко же и мне Бог дарова». Свята Ольга збудувала в Києві, на могилі князя Аскольда, храм в ім’я Святителя Миколая, заклала дерев’яний храм в ім’я Святої Софії Премудрості Божої.

Потім із проповіддю святої віри свята княгиня вирушила на північ. По дорозі вона руйнувала ідолів і на місцях язичницьких капищ встановлювала кам’яні хрести, від яких для напоумлення язичників відбувалися численні чудотворення. При впадінні в річку Велику річки Пскови свята Ольга побачила «промінь Трисіяйного Божества» – знамення піклування Божого про Русь. Блаженна княгиня поставила на тому місці хрест і заснувала храм в Ім’я Святої Животворчої Трійці. Вона пророчо провістила, що тут буде зведено «град великий». Історично достовірно, що свята рівноапостольна Ольга була засновницею Пскова. Після повернення до Києва вона відправила багато золота і срібла на будівництво псковського храму.

Наприкінці життя блаженна Ольга зазнала багато скорбот. Святослав, який не прийняв святого Хрещення, залишив літню матір і переселився до міста Переяславця на Дунаї. Крім того, він заважав її заходам із утвердження Християнства на Русі. У 968 році Київ обклали облогою печеніги. Свята княгиня з онуками, серед яких був князь Володимир, опинилися в смертельній небезпеці. Коли звістка про облогу досягла Святослава, він поспішив на допомогу, і печеніги були обернені на втечу. Свята княгиня, будучи вже тяжко хворою, просила сина не від’їжджати до її кончини. Вона не втрачала надії навернути серце сина до Бога і на смертному одрі не припиняла проповіді. 11 липня 969 року свята Ольга преставилася до Господа, заповівши не влаштовувати по собі тризни, а звершити поховання по-християнськи.

Через 19 років онук святої княгині Ольги святий рівноапостольний великий князь Володимир прийняв Хрещення. Він збудував у Києві кам’яний храм на честь Пресвятої Богородиці (Десятинна церква), куди були перенесені нетлінні мощі святої рівноапостольної Ольги. Над її гробницею було влаштовано віконце, яке відкривалося саме, якщо до мощей підходили з вірою. За вірою християни сподоблялися бачити світлоносні мощі святої княгині та отримувати від них зцілення. Руський народ шанує святу рівноапостольну Ольгу як основоположницю християнства на Русі, звертаючись до неї словами преподобного Нестора: «радій, руське пізнання Бога, початок нашого з Ним примирення».