Свята преподобномучениця Мстислава
Преподобномучениця Мстислава народилася в 1895 році в селі Мале Уварово Коломенського повіту Московської губернії в родині робітника коломенського заводу Семена Фокіна і в хрещенні була наречена Марією.
У селі Мале Уварово у Семена був земельний наділ, але оскільки сам він селянством не займався, то здавав цей наділ в оренду.
Марія закінчила сільську школу і з 1908 року працювала на шовкокрутильній фабриці в Коломні.
Мстислава (Фокіна)У 1913 році їй довелося залишити роботу, оскільки в цей час важко захворіла її мати, і вона стала доглядати за нею. Після смерті батьків Марія спочатку залишилася жити з братами, але оскільки вони були членами комуністичної партії та людьми невіруючими, вона, бажаючи цілком послужити Господу, в 1921 році пішла від них і оселилася в Коломні при храмі, який належав Коломенському чоловічому монастирю. Тут вона прожила до 1930 року.
15 квітня 1930 року в храмі в місті Іжевську Марія була пострижена в чернецтво з ім’ям Мстислава і повернулася до Коломни, продовживши свій послух при храмі. Дізнавшись від прочан, що в Богословському монастирі під Рязанню продовжують жити ченці і що там ще чернече життя не порушене, вона в грудні 1930 року вирушила до Богословського монастиря і оселилася поруч з обителлю в селі Пощупове і, незважаючи на гоніння, була цілком щаслива, що знайшла місце, де можна було жити молитовним чернечим життям.
Безбожна влада в той час з нещадною послідовністю переслідувала свою мету – знищення в Росії всіх зачатків церковного християнського життя; 31 травня 1931 року були заарештовані ченці Богословського монастиря, черниці та миряни, що зібралися навколо обителі; усього було заарештовано сорок осіб і серед них черницю Мстиславу. Усі вони були ув’язнені у в’язниці в місті Рязані.
На допиті черниця Мстислава сказала: «Я сміливо заявляю – влада утискає релігію; дано свободу, а виходить навпаки – монастирі та церкви закривають».
Слідчий запитав черницю, хто її постриг у чернецтво, але вона, не бажаючи називати священника, сказала, що не знає його прізвища, а щодо того, чому вона це зробила, відповіла, що пішла до монастиря заради спасіння душі, щоб, «відмовившись від світу цього, віддати себе на служіння цілком Богові, в Якого вірую, і жодні переконання та утиски не вб’ють у мені віри в Бога».
3 вересня 1931 року трійка ОГПУ засудила черницю Мстиславу до трьох років ув’язнення в виправно-трудовому таборі, і вона була відправлена етапом у розпорядження Управління Соловецьких виправно-трудових таборів ОГПУ на станцію Свір Мурманської залізниці.
Відбувши повністю весь термін ув’язнення на каторжних роботах у Свірьлазі, черниця Мстислава в 1934 році повернулася до Коломни. Як та, що повернулася з ув’язнення, їй було заборонено тут проживати, і її ніхто за табірною довідкою не брав на роботу, так що вона заново отримала паспорт, нібито втративши документи, і після цього стала жити в місті, прислужуючи при Покровській церкві. Храми повсюдно закривалися, і в 1936 році вона була змушена влаштуватися комірницею на патефонний завод у Коломні.
У другій половині 1937 року влада приступила до арешту священників і ченців, що залишалися на волі, і 24 лютого 1938 року черницю Мстиславу було заарештовано та ув’язнено в коломенську в’язницю.
– Слідством встановлено, що ви, Фокіна, маючи ворожі стосунки до ВКП(б) і радянської влади, в період проживання в Коломні проводили контрреволюційну агітацію, попри минулу судимість. Слідство вимагає від вас визнання.
– Про те, що я судима за контрреволюційну діяльність у 1931 році, я не заперечую. Під час проживання в Коломні я жодної контрреволюційної агітації серед громадян, які проживають поруч зі мною, не проводила.
– Ваша ворожість до ВКП(б) і радянської влади та контрреволюційна агітація підтверджена свідченнями допитаних у вашій справі свідків. Вам зачитуються витяги зі свідчень свідків.
І слідчий зачитав витяги зі свідчень свідків, які черниця відкинула всі один за одним. 2 березня 1938 року трійка НКВС засудила її до розстрілу, і вона була перевезена до Таганської в’язниці в Москві. Черницю Мстиславу (Фокіну) було розстріляно 10 березня 1938 року і поховано в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
Ігумен Дамаскін (Орловський)