Священномученик Михайло Березін

Священномученик Михаїл Березін
Священномученик Михаїл Березін

Михаїл Олександрович Березін народився 13 червня 1889 року в селі Мале Карачкіно Козьмодем’янського повіту Казанської губернії в родині диякона Олександра Івановича Березіна. Після навчання в 1 класі Казанської Духовної семінарії, звідки він вибув за особистим проханням 12 вересня 1908 року, М.О. Березін вступив на єпархіальну службу. З 3 червня 1909-го по 9 березня 1910 року він ніс послух псаломщика церкви Різдва Христового села Пайгусово Козьмодем’янського повіту, а потім був переведений до Петропавлівської церкви села Кузнецово, що розташовувалося в тому самому повіті. Тут Михаїл Березін прослужив до 1936 року, спочатку псаломщиком, а в 1929 році був висвячений на диякона та на священника. У збережених клірових відомостях дореволюційного періоду зазначається, що поведінки він був дуже доброї, знав марійську мову.

У селі Кузнецово мешкали головним чином марійці, багато хто з них не розмовляв російською. Але батюшка знаходив спільну мову зі своєю паствою, його поважали та любили за лагідність, незлобивість, щире бажання допомогти ближньому. Про це свідчать і довідки, які згодом було подано до слідчих органів правлінням місцевого колгоспу «Ударник» та парафіянами Кузнецовської церкви з метою полегшити долю священника, хоча підпис під такими зверненнями загрожував арештом і самим підписантам.

Безсумнівно й те, що отець Михаїл був людиною освіченою. Про це говорить опис його особистої бібліотеки, що зберігся в слідчій справі. Твори святих отців, матеріали журналів «Нива», «Родина», «Воскресный день» допомагали батюшці в його нелегкому пастирському служінні. За свої труди в 1933 році він був нагороджений скуфією.

Упродовж 1930-х років представники радянської влади намагалися знайти привід для арешту отця Михаїла та закриття церкви, але жодних серйозних звинувачень висунути не могли. Попри це, 29 жовтня 1936 року до Горномарійського відділу НКВС із Йошкар-Оли надійшов наказ про терміновий арешт батюшки, в якому містилася вимога закінчити справу за 8 днів і відправити ув’язненого до Йошкар-Оли.

Отця Михаїла заарештували того ж дня й звинувачували в контрреволюційній агітації проти радянської влади та заходів, що проводилися нею на селі. Під час слідства батюшку було допитано сім разів: 30 жовтня, 6 листопада, 20 листопада (двічі) – у Козьмодем’янську; 14, 17, 20 грудня – в Йошкар-Олі. Крім того, йому довелося витримати три очні ставки. Починаючи з першого допиту, отець Михаїл заперечував свою провину. Прагнучи вкластися у відведені 8 днів, слідчий став погрожувати священнику розправою, але нічого не досяг.

Отець Михаїл дуже непокоївся про свою родину. У слідчій справі збереглася його заява на ім’я прокурора у справах НКВС МАРСР від 8 січня 1937 року, в якій батюшка просив «під поруку або під підписку» звільнити його для влаштування своїх справ. Він пояснював, що сини його навчаються в Козьмодем’янську в 10, 8 і 5 класі, живуть на приватній квартирі, в них закінчилися продукти, що дружина залишилася без коштів із маленькою дочкою та хворою матір’ю на руках. Отець Михаїл просив звільнити його на час, щоб продати щось із майна й допомогти близьким. Хвилювало батюшку й те, що він мав подати до районного фінансового відділу декларацію про витрати ввіреного йому храму, оскільки несвоєчасна подача документів могла послужити приводом до закриття церкви. Під час свого тимчасового звільнення він передбачав подати до органів влади необхідні папери. Звісно ж, його не відпустили.

20 січня 1937 року священник Михаїл Березін постав перед спецколегією головсуду МАРСР, яка на закритому засіданні розглянула його справу. Попри те, що батюшка не визнав своєї провини й жоден зі свідків не зміг підтвердити висунуте проти нього звинувачення, отця Михаїла було засуджено до 5 років позбавлення волі.

До 23 червня 1937 року отець Михаїл відбував покарання у Ветлазі, розташованому на території Нижегородської області, а потім був переведений до Антибеського табірного пункту Сиблагу, що знаходився в Новосибірській області. Тут його було заарештовано вдруге за звинуваченням в активній участі в контрреволюційній кадетсько-монархічній повстанській організації, «що переслідувала цілі повалення радянської влади в момент нападу Японії на СРСР». Отець Михаїл вів себе на слідстві мужньо, на єдиному допиті, що відбувся 22 грудня 1937 року, відмовився відповідати на запитання слідчого й щось підписувати. Слід зазначити, що з батюшкою «працював» найбільш «вмілий» слідчий: з допитаних ним семи обвинувачених у справі шестеро дали зізнавальні свідчення. І лише отець Михаїл не сказав нічого. «Від давання будь-яких свідчень за своїми релігійними переконаннями я відмовляюся», – значиться в протоколі допиту.

Бачачи смирення й твердість батюшки у сповіданні віри, Господь дарував йому мученицький вінець. 25 грудня 1937 року на засіданні трійки УНКВС по Новосибірській області священник Михаїл Березін був засуджений до розстрілу. Вирок виконали 13 січня 1938 року.