Святитель Максим митрополит Київський

Святитель Максим митрополит Київський
Святитель Максим митрополит Київський

Святитель Максим митрополит Київський

День пам’яті: 6 грудня Святитель Максим, наступник Київського митрополита Кирила III (1243 – 1280), родом грек, прибув на Русь, що страждала під татарським ярмом, у сані митрополита в 1283 році. Святитель мав намір зупинитися в Києві, але від грабіжницьких нападів татар місто зовсім спорожніло. Митрополит Максим віддалився до Брянська, а звідти до Суздаля. Під час відвідин Південної Русі на Волині святителя зустрічав ігумен Ратського монастиря святитель Петро (пам’ять 21 грудня), майбутній наступник митрополита.

У 1295 році у Володимирі святитель усунув з єпископської кафедри Якова і висвятив Симона. У цей тяжкий час великокнязівський престол перебував то у Володимирі, то в Переяславлі, то в Твері.

Остерігаючись скривдити південних руських князів своїм переселенням на північ, святитель у гарячих молитвах звертався до Божої Матері й був удостоєний навіювання Пресвятої Богородиці, Яка вказала на Володимир як місце його перебування. У 1299 році митрополит Максим переселився до Володимира, а наступного року в Новгороді висвятив на єпископа святого Феоктиста (пам’ять 23 грудня). У 1301 році митрополит Максим прибув до Константинополя на патріарший Собор, де за волею святителя Сарайський єпископ Феогност запропонував для вирішення питання про потреби Руської Церкви. Дбаючи про зміцнення сил поневоленої Русі, святитель переконував Московського князя Юрія Даниловича помиритися з тверським князем Михайлом Ярославичем і не радив Юрієві їхати до Орди для отримання великокнязівського престолу. У 1304 році святитель у Володимирі посадив на великокнязівський престол святого благовірного князя Тверського Михайла Ярославича (пам’ять 22 листопада). Подаючи всім приклад високодуховного життя, митрополит Максим невпинно дбав про духовне зростання свого словесного стада. Так, святитель установив правило про пости, призначивши, окрім Великого посту, Апостольський, Успенський і Різдвяний пости, і визначив, коли дозволяється піст середи та п’ятниці (до XIV століття на Русі не дотримувалися посту в Преполовення й Відданя Пасхи).

Особливим піклуванням святого митрополита було утвердження законного шлюбу: "Пишу і про те, щоб ви, діти мої, народжені в купелі, новосвячені, приймали дружин від святої Соборної й Апостольської Церкви, – дружина для спасіння людського. Якщо ж тримаєте їх у розпусті, без вінчання: яка тобі допомога? Ні, упрошуй і спонукай їх, нехай, старі чи молоді вони, вінчаються в церкві". Преставився святитель 6 грудня 1305 року; тіло його було поховане в Успенському Володимирському соборі. Над місцем поховання святителя було влаштовано позолочений намет, на якому було написано золотими літерами: "Максим грек священ бе в лето бытия мира 6791 от Рождества Христова в 1283 в Киев прииде, частого же ради нахождения татарского преселися из Киева в великороссийский град Владимир, пас Церковь Христову Максим 23 года, преставися в лето бытия мира 6812". На стіні над гробом святого було поставлено Максимівську ікону Божої Матері, написану в 1299 році за видінням митрополиту Максиму. Напис про це видіння було закріплено на лицьовій стороні гробниці.