Преподобний Макарій Жабинський

Святий преподобний Макарій Жабинський
Святий преподобний Макарій Жабинський

Преподобний Макарій Жабинський подвизався на початку XVII століття в межах нинішньої Тульської губернії. Він відомий як відновник зруйнованої Жабинської пустині, чому й називається її «возградителем». Відомості про нього, як письмові, так і усні, дуже скупі. Невідомо, звідки преподобний був родом і в якій обителі поклав початок своєму подвижницькому життю. Письмові сказання називають преподобного вже священноіноком, подвижником Жабинської пустині.

Пустинь ця отримала свій початок як общежительна обитель у 1585 році, коли старцю Онуфрію було пожалувано грамоту царя Феодора Іоанновича, якою давалося «старцу Анофрию Жабынское городище под монастырь в Карманьи, да пашни... лужок церковный села Спыхова... ему ж дан бор на свечи и на ладан, а черный ему лес сечи на монастырское строение и на дрова про монастырский обиход, а не на продажу». Разом з угіддями старцю було дано кілька сіл. За тією ж дарчою грамотою Онуфрій мав «на том Жабынском городищи храм воздвигнуть Введения Пресвятой Богородицы и монастырь строить».

Це зобов’язання було виконане Онуфрієм, і храм Введення Пресвятої Богородиці було споруджено. Пустинь стала називатися і досі іменується Введенською – за ім’ям головного храму, Белевською – за найближчим містом і Жабинською – за ім’ям колодязя Жабинця.

Але обитель не могла довго процвітати, чому перешкоджало саме її положення на кордоні Московської держави. Через цю останню обставину монастирю доводилося багато зазнавати в XVI столітті від лютих набігів кримських татар, а на початку XVII століття – і від так званого литовського руйнування – від частих набігів і грабунків польських та литовських загонів, що спустошували під проводом Лісовського цей край і Белевський повіт. Можливо, під час одного з таких набігів була пограбована і Жабинська пустинь, що через це на певний час припинила своє існування. Пограбована, зруйнована й остаточно спорожніла Жабинська обитель своїм відновленням завдячує трудам преподобного Макарія, її «возградителя», який обрав її місцем для своїх чернечих подвигів і провів тут більшу частину свого працьовитого життя. Дні й ночі зміцнюючись молитвою, проводив преподобний Макарій у безперервній боротьбі зі спокусами від диявола і плоті та в невпинних турботах і трудах з відновлення обителі. Господь Бог благословив великі труди й молитовні подвиги Свого угодника, і обитель знову процвіла. «Стражда в терпении иночески плотию», зазнаючи «мраз, зной, в алчбе и жажде», преподобний знову облаштував монастир і зібрав братію. Своїм святим життям подвижник подавав братії приклад для наслідування. Наприкінці життя, завершивши облаштування обителі, він уже схимником подвизався біля джерела Жабинця: «крайняго смирения не оставль в житии своем, великий Ангельский образ приял», як співається йому в каноні. Тут, у самоті, старець цілком присвятив своє життя служінню Богу, проводячи дні в розумній молитві та духовних подвигах. У полум’яній, сповненій гарячої віри молитві та в подвигах виснаження плоті преподобний черпав сили для боротьби зі спокусами, які неминуче доводиться терпіти від ворога спасіння роду людського всім подвижникам, що шукають вищих ступенів морального вдосконалення. І «плотию стражда», преподобний «врага человекоубийцу диавола под нозе свои покорил». Помер преподобний Макарій 84 років від роду в 1623 році, 22 січня, «в нощи, в куроглашение». Похований він учнями своїми у відтвореній ним обителі, поблизу монастирського храму на честь Введення Пресвятої Богородиці.

Мощі преподобного Макарія, за переданням, спочатку спочивали відкрито. Внаслідок запустіння обителі на початку XVIII століття вони були покладені під спудом, але де саме, в якому з храмів обителі, достеменно невідомо. Переказ говорить, що в 1816 році, коли на місці дерев’яної старої будували нову церкву й рили яму для бутового каменю, було знайдено цілком збереженою домовину преподобного Макарія і з належною честю опущено під вівтар новозбудованого храму. Нині в храмі на ім’я преподобного Макарія Жабинського, збудованому на місці колишньої Миколаївської церкви, між правим приділом на ім’я святителя Миколая Чудотворця і правим стовпом можна бачити на підвищенні, під дерев’яним із позолотою балдахіном гробницю із зображенням преподобного Макарія, перед якою постійно звершуються молебні. На цьому місці, за переданням, і спочивають мощі преподобного.

Господь Бог, «препрославленный старцем в житии его, препрославил» і Свого угодника – преподобного Макарія, «в чудесах и доныне сияющего».