Святитель Іоанн Шанхайський

Святитель Іоанн Шанхайський і Сан-Франциський
2 липня 1994 р. Російська Православна Церква за кордоном зарахувала до лику святих дивного угодника Божого XX століття святителя Іоанна (Максимовича) Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця.
Архієпископ Іоанн народився 4/17 червня 1896 р. на півдні Росії в селі Адамівка Харківської губернії. При святому хрещенні він був наречений Михаїлом на честь Архістратига Небесних Сил Михаїла Архангела.
З дитинства він відзначався глибокою релігійністю, вночі подовгу стояв на молитві, ретельно збирав ікони, а також церковні книги. Понад усе любив читати житія святих. Михаїл полюбив святих усім серцем, до кінця перейнявся їхнім духом і почав жити, як вони. Свято й праведне життя дитини справило глибоке враження на його французьку гувернантку-католичку, і внаслідок цього вона прийняла православ’я.
У роки гонінь Промислом Божим Михаїл опинився в Белграді, де вступив до університету на богословський факультет. У 1926 р. митрополитом Антонієм (Храповицьким) він був пострижений у ченці, прийнявши ім’я Іоанна на честь свого предка свт. Іоанна (Максимовича) Тобольського. Вже тоді єпископ Миколай (Велимирович), сербський Златоуст, давав таку характеристику молодому ієромонаху: «Якщо хочете бачити живого святого, ідіть до Бітоля до отця Іоанна». О. Іоанн постійно молився, суворо постив, щодня служив Божественну літургію і причащався, від дня чернечого постригу ніколи не лягав, іноді його знаходили вранці задрімавшим на підлозі перед іконами. Він з істинно отцівською любов’ю надихав свою паству високими ідеалами християнства і Святої Русі. Його лагідність і смирення нагадували ті, що увічнені в житіях найвеличніших аскетів і пустельників. Отець Іоанн був рідкісним молитовником. Він так занурювався в тексти молитов, ніби просто бесідував з Господом, Пресвятою Богородицею, ангелами і святими, які стояли перед його духовними очима. Євангельські події були відомі йому так, ніби вони відбувалися на його очах.
У 1934 р. ієромонах Іоанн був возведений у сан єпископа, після чого він вирушив до Шанхаю. За свідченням митрополита Антонія (Храповицького) єпископ Іоанн був «дзеркалом аскетичної твердості й суворості в наш час загального духовного розслаблення».
Молодий владика любив відвідувати хворих і робив це щодня, приймаючи сповідь і причащаючи їх Святих Тайн. Якщо стан хворого ставав критичним, Владика приходив до нього в будь-яку годину дня чи ночі й довго молився біля його ліжка. Відомі численні випадки зцілення безнадійно хворих за молитвами святителя Іоанна.
З приходом комуністів до влади росіяни в Китаї знову змушені були тікати, більшість – через Філіппіни. У 1949 р. на острові Тубабао в таборі Міжнародної організації біженців проживало приблизно 5 тисяч росіян з Китаю. Острів знаходився на шляху сезонних тайфунів, які проносяться над цим сектором Тихого океану. Проте протягом усіх 27 місяців існування табору йому лише раз загрожував тайфун, але й тоді він змінив курс і оминув острів стороною. Коли один росіянин у розмові з філіппінцями згадав про свій острах перед тайфунами, ті сказали, що причин для занепокоєння немає, оскільки «ваш святий чоловік благословляє ваш табір щоночі з усіх чотирьох боків». Коли ж табір був евакуйований, страшний тайфун обрушився на острів і повністю знищив усі будівлі.
Російські люди, що перебували в розсіянні, мали в особі Владики міцного заступника перед Господом. Опікуючи свою паству, святитель Іоанн робив і неможливе. Він сам їздив до Вашингтона, щоб домовитися про переселення знедолених російських людей до Америки. За його молитвами звершилося чудо! До американських законів були внесені поправки, і більша частина табору, близько 3 тисяч осіб, перебралася до США, решта до Австралії.
У 1951 р. архієпископ Іоанн був призначений правлячим архієреєм Західноєвропейського екзархату Російської Закордонної Церкви. В Європі, а потім з 1962 року в Сан-Франциско його місіонерська діяльність, твердо заснована на житті в постійній молитві та чистоті православного вчення, принесла рясні плоди.
Слава Владики поширювалася як серед православних, так і серед іновірного населення. Так, в одній з католицьких церков Парижа місцевий священник намагався надихнути молодь такими словами: «Ви вимагаєте доказів, ви кажете, що зараз немає ні чудес, ні святих. Навіщо ж мені давати вам теоретичні докази, коли сьогодні вулицями Парижа ходить святий Іоанн Босий».
Владику знали й високо шанували в усьому світі. У Парижі диспетчер залізничної станції затримував відправлення поїзда до прибуття «Російського Архієпископа». В усіх європейських лікарнях знали про цього Єпископа, який міг молитися за вмираючого цілу ніч. Його кликали до одра тяжко хворого – будь він католик, протестант, православний чи хтось інший – бо коли він молився, Бог був милостивий.
У паризькому госпіталі лежала хвора раба Божа Олександра, і Єпископу сказали про неї. Він передав записку, що приїде і причастить її Святого Причастя. Лежачи в загальній палаті, де було приблизно 40-50 осіб, вона відчувала ніяковість перед французькими пані через те, що її відвідає православний єпископ, одягнений у неймовірно зношений одяг і до того ж босий. Коли він преподав їй Святі Дари, француженка на найближчому ліжку сказала їй: «Яка ви щаслива, що маєте такого духівника. Моя сестра живе у Версалі, і коли її діти хворіють, вона виганяє їх на вулицю, якою зазвичай ходить Єпископ Іоанн, і просить його благословити їх. Після отримання благословення діти негайно одужують. Ми називаємо його святим».
Діти, попри звичну суворість Владики, були йому абсолютно віддані. Існує багато зворушливих історій про те, як блаженний незбагненним чином знав, де може бути хвора дитина, і в будь-яку пору дня й ночі приходив утішити її та зцілити. Отримуючи одкровення від Бога, він багатьох рятував від біди, що насувалася, а іноді з’являвся тим, кому був особливо необхідний, хоча фізично таке переміщення здавалося неможливим.
Блаженний Владика, святий Російського Зарубіжжя, і водночас російський святий поминав на богослужіннях Московського Патріарха поряд з Першоієрархом Синоду Російської Закордонної Церкви.
Звертаючись до історії та прозираючи майбутнє, свт. Іоанн говорив, що в смутний час Росія так упала, що всі її вороги були впевнені, що вона уражена смертельно. У Росії не було царя, влади й війська. У Москві влада була в іноземців. Люди «змалодушничали», ослабли й спасіння чекали лише від іноземців, перед якими запобігали. Загибель була неминуча. В історії не можна знайти таку глибину падіння держави і таке швидке, чудесне її повстання, коли духовно й морально повстали люди. Така історія Росії, такий її шлях. Подальші тяжкі страждання російського народу є наслідок зради Росією самої себе, свого шляху, свого покликання. Росія повстане так само, як вона повставала й раніше. Повстане, коли розгориться віра. Коли люди духовно повстануть, коли знову їм буде дорога ясна, тверда віра в правду слів Спасителя: «Ищите прежде Царствия Божия и Правды Его и вся сия приложатся вам». Росія повстане, коли полюбить Віру і сповідання Православ’я, коли побачить і полюбить православних праведників і сповідників.
Владика Іоанн передбачав свою кончину. 19 червня (2 липня) 1966 р. у день пам’яті апостола Іуди, під час архипастирського відвідання м. Сіетла з Чудотворною іконою Божої Матері Курсько-Кореневої, у віці 71 року, перед цією Одигитрією Російського Зарубіжжя відійшов до Господа великий праведник. Скорбота сповнила серця багатьох людей в усьому світі. Після кончини Владики голландський православний священник із скрушеним серцем писав: «У мене немає і не буде більше духовного отця, який телефонував би мені опівночі з іншого континенту й говорив: «Іди тепер спати. Те, про що ти молишся, отримаєш».
Чотириденне чування увінчала похоронна служба. Єпископи, які проводили службу, не могли стримувати ридань, сльози струменіли по щоках, виблискували в світлі незліченних свічок біля труни. Дивно, що при цьому храм наповнювала тиха радість. Очевидці відзначали, що, здавалося, ми були присутні не на похороні, а на відкритті мощей новознайденого Святого.
Невдовзі і в усипальниці Владики почали відбуватися чудеса зцілень і допомоги в життєвих справах.
Час показав, що святитель Іоанн Чудотворець – швидкий помічник усіх, хто перебуває в бідах, хворобах і скорботних обставинах.