Святий Апостол Іоанн Богослов

Святий апостол і Євангелист Іоанн Богослов
Святий апостол і Євангелист Іоанн Богослов

Святий апостол і Євангелист Іоанн Богослов посідає особливе місце в ряду обраних учнів Христа Спасителя. Нерідко в іконографії апостол Іоанн зображується лагідним, величним і духоносним старцем, з рисами дівочої ніжності, з печаттю повного спокою на чолі та глибоким поглядом споглядача невимовних одкровень. Інша головна особливість духовного образу апостола відкривається через його вчення про любов, за яке йому переважно приписується найменування Апостола любові. Справді, любов’ю пронизані всі його писання, основна думка яких зводиться до поняття, що Бог у Своїй сутності є Любов (1 Ін. 4, 8). У них він зупиняється переважно на виявах невимовної любові Бога до світу і людини, на любові свого Божественного Учителя. Він постійно напучує учнів до взаємної любові.

Служіння Любові – весь життєвий шлях апостола Іоанна Богослова.

Йому були властиві спокій і глибина споглядання в поєднанні з гарячою вірністю, ніжна й безмежна любов з палкістю і навіть деякою різкістю. З коротких вказівок Євангелистів видно, що він мав якнайпалкішу натуру, серцеві пориви його іноді доходили до такої бурхливої ревності, що Ісус Христос змушений був стримувати їх, як невідповідні духові нового вчення (Мк. 9, 38–40; Лк. 9; 49–50: Лк. 9, 54–56) і назвав апостола Іоанна та його рідного брата Якова "синами грому" (Воанергес). Водночас він виявляє рідкісну скромність і, незважаючи на своє особливе становище серед апостолів як учня, якого любив Ісус, він не вирізнявся з ряду інших учнів Спасителя. Відмінними рисами його характеру були спостережливість і сприйнятливість до подій, перейняті тонким почуттям слухняності волі Божій. Враження, отримані ззовні, рідко виявлялися в його слові чи діянні, але сильно й глибоко проникали у внутрішнє життя святого Апостола. Завжди чуйний до інших, він сумував серцем про тих, хто гине. Апостол Іоанн із благоговійним трепетом вслухався в Богодухновенне вчення свого Учителя, сповнене благодаті та істини, у чистій і піднесеній любові споглядаючи Славу Сина Божого. Жодна риса із земного життя Христа Спасителя не вислизнула від проникливого погляду апостола Іоанна, жодна подія не минула, не залишивши глибокого сліду в його пам’яті, тому в ньому зосередилися вся повнота і цілісність людської особистості. Такою самою цілісністю володіли й думки апостола Іоанна Богослова. Для нього не існувало роздвоєності. За його переконанням, де немає повної відданості, там немає нічого. Обравши шлях служіння Христу, він до кінця життя звершував його з повнотою і нерозділеною послідовністю. Апостол Іоанн говорить про всеосяжну відданість Христу, про повноту життя в Ньому, тому й гріх розглядається ним не як слабкість і пошкодженість людської природи, а як зло, як негативний початок, цілком протилежний добру (Ін. 8, 34; 1 Ін. 3, 4; 1 Ін. 3, 8–9). За його поглядом, можна належати або Христу, або дияволу, середнього, невизначеного стану бути не може (1 Ін. 2, 22; 1 Ін. 14, 3). Тому він служив Господу з нерозділеною любов’ю і самовідданістю, відкидаючи все, що належить споконвічному ворогу людини, ворогу істини і родоначальнику брехні (1 Ін. 2, 21–22). Чим сильніше він любить Христа, тим сильніше ненавидить антихриста; чим більше він любить істину, тим більше ненавидить брехню, – світло виключає темряву (Ін. 8, 12; Ін. 12, 35–36). Цим виявом внутрішнього вогню любові він свідчив з особливою силою духу про Божество Ісуса Христа (Ін. 1, 1–18; 1 Ін. 5, 1–12).

Апостолу Іоанну було визначено виразити останнє слово Божественного Одкровення, що вводить у найпотаємніші таємниці внутрішнього Божественного життя, відомі лише вічному Слову Божому, Єдинородному Сину.

Істина відображена в його розумі та слові, бо він відчуває і серцем осягає її. Він споглядає вічну Істину і як бачить, так і передає своїм улюбленим чадам. Апостол Іоанн просто стверджує або заперечує і завжди говорить з абсолютною точністю (1 Ін. 1, 1). Він чує голос Господа, Який відкриває йому те, що Сам Він чує від Отця.

Богослов’я апостола Іоанна знищує межу між теперішнім і майбутнім. Спостерігаючи теперішнє, тимчасове, він не зупиняється на ньому, а переносить свій погляд до вічного в минулому і до вічного в майбутньому. І тому він, закликаючи до святості життя, урочисто проголошує, що "кожен, хто народився від Бога, не згрішить" (1 Ін. 5, 18; 1 Ін. 3,9). У спілкуванні з Богом істинний християнин причасний життю Божественному, тому майбутнє людства звершується вже на землі. У викладі та розкритті вчення про Домобудівництво спасіння Апостол Іоанн Богослов переходить в область вічно теперішнього, в якому Небо зійшло на землю і оновлена земля освітлюється Світлом Небесної Слави.

Так галілейський рибалка, син Зеведеїв, став Богословом, який через Одкровення звістив таємницю світобуття і долі людства.

Святкування 8 травня святому апостолу Іоанну Богослову встановлено Церквою на спомин щорічного виходу в цей день на місці його поховання найтоншого рожевого праху, який збирали віруючі для зцілень від різних хвороб.