Святий благовірний князь Георгій Володимирський
Святий благовірний князь Георгій
(1189–1238) був другим сином великого князя Всеволода Велике Гніздо. 1212 року після смерті батька і старшого брата Костянтина він успадкував Володимирський великокнязівський престол. Благовірний князь Георгій відзначався благочестям і військовою доблестю. Ним було засновано Нижній Новгород.
1237 року на Руську землю рушили монголо-татарські орди Батия. Вони спустошили Рязань і спалили Москву. Святий Георгій залишив стольний град на опіку своїх синів Мстислава і Всеволода (третій син – Володимир – був на той час у полоні в татар) та досвідчених воєвод, а сам рушив з військом і небожами – синами Костянтина – на північ, щоб з’єднатися з іншими князями. На початку березня він вийшов на береги річки Сіті. Там 4 березня 1238 року відбулася кривава битва з татарами. Ще перед битвою благовірний князь Георгій отримав звістку про те, що стольний град Руської землі – Володимир – упав і всі його сини вбиті. Вислухавши сумну вістку, великий князь звернувся з молитвою до Бога, в якій просив Всевишнього сподобити його мученицької смерті за віру християнську і народ православний. І молитву його було почуто: у битві на річці Сіті великий князь загинув мученицькою смертю – йому було відтято голову. Через деякий час після битви повертався з Білоозера до своєї пастви Ростовський єпископ Кирило II. Його шлях лежав через поле бою. Серед полеглих воїнів він за одягом упізнав обезголовлене тіло великого князя. З благоговінням він узяв його і переніс до Ростова. Там, при великому плачі всього народу, поховав його в соборному храмі. Через деякий час було знайдено і чесну голову великого князя, яку було прикладено до тіла. Через два роки труну з тілом благовірного князя Георгія з великою урочистістю було перенесено до Володимирського Успенського собору. 1645 року тіло святого князя було віднайдено нетлінним, і відбулося церковне прославлення святого. Мощі князя Георгія було переложено в срібну раку, влаштовану Святішим Патріархом Йосифом.