Святий Федір Ушаков

Святий праведний Феодор Ушаков
Святий праведний Феодор Ушаков

Святий праведний Феодор Ушаков

У плеяді блискучих імен російських флотоводців зіркою першої величини сяє ім’я адмірала Федора Федоровича Ушакова. Своїми перемогами він примножив і утвердив славу Російського військово–морського флоту. "Життя – Батьківщині, душа – Богові",– ці слова якнайповніше характеризують житіє і діяння адмірала Російського флоту Ф.Ф. Ушакова.

У селі Бурнаково Романівського повіту Ярославської провінції 13 лютого 1745 року (ст. ст.) у родині солдата лейб–гвардії Преображенського полку Федора Ігнатовича Ушакова народився син Федір. Ім’я йому було вибране невипадково: народження припало між днями пам’яті воїнів–великомучеників – Феодора Стратилата (8 лютого) і Феодора Тірона (17 лютого).

Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, прийняв чернецтво його рідний дядько Іоанн Ігнатович Ушаков, майбутній преподобний Феодор Санаксарський, який народився і виріс у тому ж сельці Бурнаково. Незвичайні обставини його постригу справили великий вплив на племінника.

Численні члени родини Ушакових були парафіянами храму Богоявлення–на–Острові, що знаходився за три версти від їхнього села на лівому березі Волги. У цьому храмі Феодора хрестили; тут же, у школі для дворянських дітей при чоловічому Острівському Богоявленському монастирі, він навчався грамоти й лічби. Маючи природну безстрашність, отрок Федір нерідко наважувався на подвиги не за віком, наприклад, зі старостою свого села він ходив на ведмедя. Сміливість була властива йому все життя. Скромний і поступливий у звичайних умовах, він ніби перероджувався в хвилини небезпеки і без страху дивився їй просто в обличчя. У шістнадцять років юнака було представлено на огляд до герольдмейстерської контори Сенату, де він показав, що "російській грамоті й писати навчений ... бажає, мовляв, він, Феодор, до Морського кадетського корпусу в кадети".

Морський шляхетський кадетський корпус розташовувався в Санкт–Петербурзі, на розі набережної Великої Неви та 12–ї лінії Василівського острова. Директором його на той час був Іван Логінович Голенищев–Кутузов, високоосвічений, досвідчений моряк. Юний кадет старанно осягав науки, що йому викладалися, виявляючи особливу схильність до арифметики, навігації та історії, і через п’ять років одним із найкращих закінчив корпус, отримав офіцерський чин мічмана і був приведений до присяги:

"Аз, Феодор Ушаков, обещаюся и клянуся всемогущим Богом пред Святым Его Евангелием в том, что хощу и должен Ея Императорскому Величеству моей всемилостивейшей Государыне Императрице Екатерине Алексеевне Самодержице и Ея Императорскаго Величества любезнейшему Сыну Государю Цезаревичу и Великому Князю Павлу Петровичу, законному всероссийскаго престола Наследнику, верно и нелицемерно служить и во всём повиноваться, не щадя живота своего до последней капли крови ..."

Усе своє життя він ні в чому цій присязі не змінив. Служив на Балтійському флоті. Першим далеким плаванням (15 місяців) став похід навколо Скандинавії до Архангельська і назад. З 1769 року в Донській (Азовській) флотилії, брав участь у російсько–турецькій війні 1768–1774 років. З 1775 року був командиром фрегата, у 1780–1782 роках – командиром лінійного корабля "Віктор". На початку російсько–турецької війни 1781–1791 років був командиром лінійного корабля "Св. Павло", у битві (1788 р.) біля острова Федонісі (нині Зміїний) командував авангардом російської ескадри. З 1790 року командував Чорноморським флотом. Здобув великі перемоги над турецьким флотом у Керченській битві (1790 р.), біля острова Тендра (1790 р.) і мису Каліакрія (1791 р.). Під час Середземноморського походу 1798–1800 років після блокади штурмом оволодів фортецею Корфу (1799 р.). Виявив себе як вправний політик і дипломат при створенні грецької Республіки Семи Островів. Уміло організував взаємодію армії та флоту при оволодінні Іонічними островами, визволенні від французів Італії. Ушаков – основоположник маневреної тактики вітрильного флоту, прихильник суворовських принципів навчання й виховання військових моряків.

17 січня 1807 року Федір Ушаков пішов у відставку. Відійшовши від службових справ, Федір Федорович деякий час жив у Санкт–Петербурзі. Перед тим як остаточно в 1810 році залишити столицю, він склав заповіт. Ніколи не маючи власної родини й дітей, він усі небагаті володіння передав у власність племінникам, "яких шаную я замість дітей моїх і про благо їхнє дбаю як власний їхній батько".

Останнім місцем земного життя адмірала Ушакова стало тихе село Олексіївка

, у Темниківському повіті, поблизу Санаксарського Різдво–Богородичного монастиря, де подвизався його дядько преподобний Феодор Санаксарський. Збереглося свідчення тодішнього настоятеля монастиря ієромонаха Нафанаїла: "Адмірал Ушаков, сусід і знаменитий благодійник Санаксарської обителі, по прибутті своєму з Санкт–Петербурга, вів життя самітнє у власному своєму домі, в селі Олексіївці, відстанню від монастиря через ліс версти зо три, який у недільні та святкові дні приїздив для молитви в монастир на служби Божі в усякий час. У Великий піст жив у монастирі, в келії, для свого посту і приготування до Святих Таїн по цілому тижню і всяку тривалу службу з братією в церкві вистоював неухильно і слухав благоговійно". Рештки днів своїх, за словами ієромонаха Нафанаїла, адмірал Федір Ушаков провів "вкрай стримано і закінчив життя своє як належить істинному християнину і вірному синові Святої Церкви 1817 року жовтня 2–го дня і похований за бажанням його в монастирі поруч із родичем його з дворян, первісником обителі цієї ієромонахом Феодором за прізвищем Ушаковим же". Відспівував спочилого в Спасо–Преображенській церкві міста Темникова протоієрей Асинкрит Іванов, який перед тим, у свято Покрова Пресвятої Богородиці, приймав його останню сповідь і причащав Святих Таїн. Труну при великому збіганні народу винесли на руках із міста й хотіли покласти на підводу, але народ не віддав і продовжував нести її аж до Санаксарської обителі.

Коли настали часи гонінь на Руську Православну Церкву, Санаксарський монастир, де спочив Федір Федорович, було закрито. Каплицю, збудовану над могилою адмірала, було до основи зруйновано. У роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років воїнська слава знаменитого адмірала була згадана, його ім’я, поряд з іменами святих благовірних князів Олександра Невського і Димитрія Донського та великого полководця Олександра Суворова, надихало на подвиг захисників батьківщини. 3 березня 1944 року було засновано орден і медаль адмірала Ушакова, які стали вищими нагородами для воїнів–моряків. Останки святого Феодора були вперше виявлені в 1944 році державною комісією, створеною спеціально для їх пошуків. Чесні останки адмірала було вилучено з могили в червні 1944 року і покладено в особливу раку, за словами отця Венедикта, насельника монастиря і укладача житія адмірала Ушакова, останки флотоводця виявилися нетлінними. До останнього часу могила адмірала знаходилася поруч із могилою його дядька, преподобного ігумена Феодора (Ушакова), причому на цих могилах відбувалося чимало зцілень за молитвами до двох Ушакових. Отець Венедикт розповів, що йому відомо безліч випадків див, які сталися, переважно з військовими моряками, що, звертаючись із молитвою до Федора Ушакова, за його молитвами отримували допомогу. У 1991 році Санаксарський монастир було повернуто Руській Православній Церкві. Шанування святого праведника рік від року зростало. На його могилі служили панахиди. Численні прочани: духовенство, чернецтво, благочестиві миряни, серед яких часто можна бачити воїнів–моряків, приходили вклонитися Федору Федоровичу Ушакову, ревному служителю Вітчизні та народові Божому, який явив собою великий приклад воїнської доблесті, милосердя і християнського благочестя.

4–5 серпня в Мордовії в Санаксарському монастирі пройшли урочистості з канонізації відомого російського флотоводця адмірала Федора Федоровича Ушакова (1745–1817 рр.). Вперше в історії християнства серед лику святих прославлено флотоводця. Мощі його спочивають у соборі Різдва Богородиці Санаксарського монастиря в раці, що має форму корабля.