Святий апостол Лука

Святий Апостол Лука
Святий Апостол Лука

Святий апостол і євангеліст Лука

, уродженець Антіохії Сирійської, апостол із 70-ти, соратник святого апостола Павла (Флп. 1, 24; 2 Тим. 4, 10), лікар із освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв спасительне вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі (Лк. 10, 1 – 3).

Після Воскресіння Господь Ісус Христос з’явився святим Луці та Клеопі, які йшли до Еммауса.

Апостол Лука взяв участь у другій місійній подорожі апостола Павла, і відтоді вони були нерозлучні. Коли святого Павла полишили всі співробітники, апостол Лука продовжував ділити з ним усі труднощі благовісницького подвигу (2 Тим. 4, 10). Після мученицької кончини первоверховних апостолів святий Лука покинув Рим і з проповіддю пройшов Ахаю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. У місті Фіви він мученицьки закінчив земний шлях.

Переказ приписує йому написання перших ікон Божої Матері. "Благодать Народженого від Мене і Моя милість з цими іконами нехай буде", – сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Євангеліє написано ним у 62 – 63 роках у Римі, під керівництвом апостола Павла. Святий Лука в перших віршах (Лк. 1, 3) чітко виразив мету своєї праці: якнайповніше і в хронологічній послідовності описав по порядку все, що відомо християнам про Ісуса Христа та Його вчення, і тим самим дав тверде історичне обґрунтування християнського сподівання (Лк. 1, 4). Він ретельно дослідив факти, широко використав усне передання Церкви та розповіді Самої Пречистої Діви Марії (Лк. 2, 19; Лк. 2, 51).

У богословському змісті Євангеліє від Луки вирізняється насамперед вченням про загальність спасіння, звершеного Господом Ісусом Христом, про вселенське значення євангельської проповіді. Святий апостол написав також книгу Діянь святих апостолів у 62 – 63 роках у Римі. Книга Діянь, будучи продовженням Четвероєвангелія, розповідає про труди й подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. У центрі оповіді – Апостольський Собор (51 рік по Різдві Христовому), як основоположна церковна подія, що стала догматичною підставою для відмежування християнства від іудейства й самостійного поширення його у світі (Дії 15, 6 – 29). Богословським предметом книги Діянь є переважно Домобудівництво Святого Духа, що здійснюється в заснованій Господом Ісусом Христом Церкві від Вознесіння й П’ятидесятниці до Другого пришестя Христового.