Ікона Божої Матері «Троєручиця»

Ікона Божої Матері Трирука
Ікона Божої Матері Трирука

відкрити картинку у великому розмірі

Ікона Божої Матері Трирука
Ікона Божої Матері Трирука

відкрити картинку у великому розмірі

Ікона Божої Матері Трирука

Подія, пов’язана з появою цієї ікони, належить до числа найбільших див і милостей, дарованих Богоматір’ю роду людському. Прославилася вона за часів іконоборства.

У 716 році на візантійський престол вступив лютий іконоборець, імператор Лев Ісавр. За його наказом солдати нишпорили по домах віруючих, шукаючи ікони, відбирали їх і палили, а іконошанувальників піддавали мукам і смерті.

У цю пору ревним захисником іконошанування виявив себе перший міністр халіфа Дамаського Іоанн, який мав величезний вплив на свого государя. Своїм численним знайомим у Греції він писав листи, в яких, на підставі Святого Письма й переказів отців, доводив правильність іконошанування. Натхненні листи Іоанна Дамаскіна переписувалися, передавалися з рук у руки, набули в Греції якнайширшого поширення й чимало сприяли утвердженню православних в істині та викриттю єресі.

Бажаючи занапастити Іоанна, щоб позбавити в ньому церкву непереможного захисника іконошанування, дволикий імператор Лев зважився на страшний крок. Він наказав умілому писареві вивчити почерк Іоанна, а потім дав йому написати підроблений лист ніби від Іоанна до імператора з пропозицією зради. У листі Іоанн повідомляв Лева, що місто Дамаск охороняється сарацинами недбало і що царське військо без труднощів оволодіє ним, а він, Іоанн, допоможе в цьому імператорові. Ось цей-то підроблений лист імператор і надіслав халіфові, кажучи, що, попри умовляння Іоанна, бажає жити з халіфом дружно, а Іоанна радить стратити.

Люди легко піддаються поганим почуттям. Ні відданість, ні старанна служба Іоанна не навіяли халіфові думки раніше перевірити зроблений на Іоанна донос. Негайно халіф звелів відтяти Іоанну праву руку, що накреслила, на його думку, план зради, і повісити її на міській площі. Іоанн жорстоко страждав як від болю в руці, так і від незаслуженої моральної образи. Увечері він послав до халіфа просити його повернути йому відтяту руку, кажучи, що йому стане легше, якщо він цю руку поховає. Халіф погодився.

Іоанн замкнувся в себе, приклав відтяту руку до зап’ястя й пішов у глибоку молитву. Він ніби бачив перед собою Владичицю й говорив із Нею, і благав Її. Говорив про те, як завжди шанував Її та Її ікони, як накликав на себе захистом іконошанування ненависть імператора Лева. Говорив про те, як усе можливо Їй, і обіцяв, якщо Пречиста Діва дарує йому зцілення, – вжити цю руку на писання творінь на славу Владичиці...

У цей момент він заснув. Уві сні постала перед ним Богоматір і сказала: «Ти зцілений. Трудися ж старанно твоєю рукою».

Тоді ж, за переказом, вдячність Іоанна до дивної Зцілительки своєї вилилася в дивній пісні:

«О Тебе радуется, Благодатная, всякая тварь».

Вістка про зцілення Іоанна рознеслася по Дамаску; халіф усвідомив свою провину й просив Іоанна знову взяти на себе державні справи. Але благородний Іоанн вирішив віддати всі свої сили на служіння Богу. Він віддалився в монастир Сави Освяченого й прийняв чернецтво. Ікону, перед якою він отримав зцілення, він узяв із собою й на згадку про диво приробив до нижньої частини її срібне зображення руки, звідки й ім’я «Трирука». До XIII століття ікона перебувала в цій обителі, а потім святим Савою, архієпископом Сербським, перенесена до Сербії.

Під час навали турків на Сербію православні поклали ікону на осла й пустили його без провідника. Осел пройшов один до Афонської гори й зупинився біля воріт Хіландарського монастиря. Ченці прийняли ікону як великий дар, а на місці зупинки осла поставлено пам’ятник, і сюди щороку звершується хресний хід.

Одного разу в Хіландарському монастирі помер ігумен. Братія приступила до обрання собі нового ігумена. Коли стали намічати й називати імена гідних кандидатів, то серед братії стався розкол і чвара.

Богоматір, з’явившись одному затворникові, оголосила, що Сама бажає бути ігуменею обителі, і на знак цього ікона Трирука, що стояла досі у вівтарі, дивовижно перенеслася на середину храму, на ігуменське місце. Донині Хіландарем керує «намісник» – ієромонах і стоїть під час служб біля ігуменського місця, де міститься ікона Трирука. Від ікони приймають ті, хто служить, благословення, прикладаючись до неї, наче від ігумена.

Близько 9 років за доби російсько-турецької війни на Афоні господарювали турки. Але Хіландарська обитель залишалася поза їхньою владою. Говорили, що турки часто бачать таємничу Жону, яка охороняє стіни й недосяжна для людських рук.

Розміри ікони 1 арш. 5 вершк. завдовжки і 15 вершків завширшки. Лик Богоматері світлий і вселяє благоговіння в душу того, хто дивиться.

Джерело: Книга "Є. Поселянин. Богоматір. Опис Її земного життя і чудотворних ікон" [1914]