Ікона Божої Матері «Скоропослушниця»

Ікона Божої Матері Скоропослушниця
Ікона Божої Матері Скоропослушниця

відкрити картинку у великому розмірі

Ікона Божої Матері Скоропослушниця XVI століття

Монастирі Афона

Ікона Божої Матері Скоропослушниця

Праворуч від входу до трапезної монастиря Дохіар розташований особливий проскинітарій із чудотворною іконою Богородиці Скоропослушниці. У 1664 році трапезар Ніл, проходячи, як звичайно, перед іконою із запаленою свічкою, прямуючи до трапезної, почув голос: "Більше не проходь тут із запаленою свічкою, очорнюючи мою ікону". Проте трапезар, який не зрозумів, звідки линув цей голос, не звернув на нього жодної уваги й продовжив робити все те саме. Пізніше, через кілька днів, він знову почув голос, що сказав йому: "Монаше, доки ти безкарно коптиш мій образ?", у ту ж мить світло його очей погасло, і монах осліп. Тоді трапезар зрозумів, що знехтував повеління Богородиці й був справедливо покараний. Він невпинно молився в стасидії навпроти ікони, благаючи Богородицю про прощення й просячи Її подарувати йому світло. Незабаром Богородиця зцілила його, сказавши: "Я Господиня цього монастиря і скоро відповідаю на молитви тих, хто взиває до мого імені". Саме за цими словами чудотворну ікону Богородиці було названо Скоропослушницею. У своїх записах святий Никодим Святогорець згадує:

"Насправді, Скоропослушниця, ця чудотворна ікона, за трудами своїми скоро чула тих, хто звертався до неї з благочестям і вірою. Вона звершила багато див не лише на Святій Горі Афон і для ченців, які тут перебувають, але й за її межами, в інших містах і селах, обдарувавши потомством бездітних, рятуючи від бурхливого моря, зцілюючи паралізованих, виганяючи сарану, дарувавши зір сліпим і зцілюючи смертельно хворих".

Після чудесного прозріння монаха Ніла в монастирі було ухвалено рішення оградити це місце й збудувати навпроти ікони каплицю, присвячену Богородиці Скоропослушниці. Саме в цій каплиці донині двічі на тиждень звершується Божественна літургія, і тут же приймають постриг ченці.

З-поміж ченців обирається найгідніший ієромонах, як просмонарій, що творить молитву перед святою іконою за проханням прочан. Спів відбувається щонайменше двічі на день: уранці, після Божественної літургії, і ввечері, після вечірні, коли згадуються імена всіх віруючих, які потребують допомоги. Щовівторка й щочетверга по завершенні вечірні ченці виходять із головного храму й усі разом прямують до ікони Скоропослушниці, щоб звершити спільну молитву про всіх християн.

Щорічне свято Скоропослушниці відбувається із всенічним бдінням 1 жовтня. Два канони цій чудотворній іконі написав святий Никодим Святогорець. У 1837 році монах Яків Неоскітіотіс написав панегірик Скоропослушниці на подяку за Її участь у визволенні від турецької армії, що покинула святу гору в 1830 році. Похвальна молитва співається в Томину неділю.

Ікону Богородиці Скоропослушниці було написано в 1563 році праворуч від входу до трапезної, на її зовнішній східній стіні, в період відновлення монастиря воєводою Молдовлахії Олександром та його дружиною Роксандрою. Богородиця зображується згідно з типом іконографії Одигітрії, з легким нахилом голови, тримаючи в обіймах Христа, який пригорнувся до Неї, тримає закритий сувій і благословляє. Христос зображується з вивернутою стопою – елемент іконографії, що несе в собі глибоке символічне значення, пов’язане з прийдешніми Стражданнями.

Монастир Дохіар, де зберігається ікона Богородиці СкоропослушниціУ вісімнадцятому столітті чудотворну ікону Скоропослушниці було прикрашено різьбленим дерев’яним позолоченим проскинітарієм (1783 рік), що зберігся до наших днів. Цим самим періодом датується 1 срібний оклад. Наприкінці XVIII століття фарби фрески, мабуть, втратили свою колишню яскравість, тому на полотні окремо було написано два лики, які потім були приклеєні до ікони. Як і багато інших святинь монастирів, що становлять матеріальні цінності, срібний оклад ікони використовувався для сплати непомірних податків туркам. У цьому випадку святогірці були змушені сплатити штраф за свою участь у невдалому повстанні на півострові Халкідіки. Після відходу турків у 1830 році ченці монастиря Дохіар – Діонісій, Григорій, Іоасаф та Іоанник, через 4 роки, доручили ченцю-іконописцю Никодиму написати на полотні образ Богородиці, залишивши дві ділянки, не вкриті зображеннями, для ликів на фресці. Цей незвичайний оклад замінив утрачений срібний. У 1878 році російські прочани передали в дар монастиреві срібний позолочений оклад для ікони.

Усі попередні стадії написання ікони стали відомі завдяки своєчасній реставрації. По завершенні реставрації та відкритті первісної ікони – фрески, пізніша ікона разом з новим окладом була розміщена в каплиці Богородиці Скоропослушниці.

Момент чудесної появи Богородиці перед розкаяним ченцем Нілом зображується на іконі монастиря, що становить особливий інтерес і датується 1764 роком. Ієродиякон Діонісій уперше записує історію чудесної появи Скоропослушниці, зображуючи цей момент на іконі.

Також у монастирі Дохіар після відкриття каплиці Скоропослушниці в 1723 році ризничим Мелетієм близько 1744 року було розписано вхід до каплиці, прикрашений зображенням Богородиці Скоропослушниці.

джерело: www.athos.guide