Ватопедська ікона Богородиці «Відрада і Втіха»

відкрити картинку у великому розмірі
Ікона Богородиці Ватопедська «Втіха і Розрада» XIV століття
Монастирі Афона

відкрити картинку у великому розмірі
Ікона Божої Матері Парамифія (Утішительниця) XIV століття
Монастирі Афона
Ікона Богородиці Ватопедська «Втіха і Розрада»
Ікона, що називається Втіха або Розрада, перебуває у Ватопедському Афонському монастирі, збудованому за царювання Костянтина Великого. Неподалік від цього монастиря в 395 році під час сильної бурі впав з корабля в море царевич Аркадій, син імператора Феодосія Великого, і був поглинутий водами.
Усі присутні були в жаху, вважаючи, що він загинув. З превеликою працею корабель пристав до Афонської гори, до того місця, де перебуває монастир. Супутники Аркадія довго намагалися знайти на березі моря мертве тіло царевича. Втомлені пошуками, вони випадково підійшли до одного з прибережних чагарників і раптом побачили під його тінню царевича, що спокійно спав, змоклого. Прокинувшись, Аркадій розповів, як він був дивовижним чином визволений від неминучої загибелі заступництвом Богоматері. Це – перше благодіяння Богородиці, явлене роду людському в цьому місці Афонської гори. На спомин про цю подію монастиреві, що розташувався тут, було дано назву Ватопед, тобто кущ отрока. Імператор Феодосій Великий на знак глибокої пам’яті про чудесне визволення свого сина розширив і збагатив цей монастир. У тому самому місці, де знайдено царевича, було влаштовано вівтар соборного храму, на освячення якого приїздив сам царевич Аркадій із Константинопольським патріархом Нектарієм.
Свята ікона Богоматері
, що називається Втіха, міститься в цьому соборному монастирському храмі, біля правого клироса в стінній ніші, в приділі, присвяченому її імені.
І після зазначеного випадку благодіяння Божої Матері, що їх виявляла Ватопедська обитель, не припинялися. Розповімо тут лише про один випадок, у якому виявилося заступництво згори над цією обителлю, до того ж випадок, що має найтісніший зв’язок з іконою, названою Втіха або Розрада.
У 807 році до святої Афонської Гори підійшла ватага розбійників. Вона мала намір на світанку дня, щойно відчиняться ворота одного з найкращих монастирів – Ватопедського, увірватися досередини, побити ченців і розікрасти монастирське багатство. Скориставшись вечірньою темрявою, розбійники висадилися на берег, а до ранку сховалися в оточуючих обитель чагарниках. План нападу був обдуманий, і, вочевидь, ніщо не могло перешкодити його здійсненню. Але Покровителька всієї святої Афонської Гори, Пресвята Діва Богородиця, не допустила здійснитися злочинному й варварському задуму безбожників.
Отже, розбійники чекали відчинення воріт, причаївшись у чагарниках. У цей час скінчилася утреня, і вся братія розійшлася по своїх келіях на тимчасовий відпочинок. У церкві залишився один настоятель Ватопедського монастиря й узявся до звершення свого ранкового правила. Він стояв на молитві біля ікони Богоматері. Несподівано він був вражений виразно почутими ним застережними словами, що линули від цієї ікони.
– Не відчиняйте сьогодні брами обителі, – говорила Пресвята Богородиця, – але зійдіть на мури монастиря й розженіть розбійників.
Ігумен, збентежений цією обставиною, спрямував свій погляд на ікону Пресвятої Діви, від якої линув цей голос, і йому відкрилося разюче диво: він побачив, що лик Богоматері, так само як і лик Предвічного Немовляти, яке Вона тримала, ожили.
Предвічне Немовля, простягаючи Свою десницю й закриваючи нею вуста Своєї Матері, обернуло до Неї лице Своє і сказало:
– Ні, Мати Моя, не кажи їм: нехай вони будуть покарані.
Але Богоматір, намагаючись утримати Своєю рукою руку Свого Сина і Господа, ухиляючись обличчям від Нього праворуч, знову двічі промовила ті самі слова:
– Не відчиняйте сьогодні брами обителі, але зійдіть на мури монастирські й розженіть розбійників.
Ігумен, вражений жахом, негайно зібрав навколо себе всю свою братію й розповів про те, що сталося, а також переказав слова, сказані йому Божою Матір’ю, і слова, вимовлені до Неї Господом Ісусом. Усі були вкрай здивовані, коли справді побачили, що лик Богоматері та Предвічного Немовляти й узагалі обриси цієї ікони стали зовсім іншими, ніж були раніше. З почуттям живої вдячності всі ченці монастиря прославили заступництво й промисел про них Пресвятої Богородиці та заради Її заступництва милуючого їх Господа. Після цього вони поспішили на монастирські мури й успішно відбили напад розбійницької ватаги.
Відтоді й донині ця Ватопедська чудотворна ікона Богоматері відома під назвою Втіха або Розрада. Положення облич Богоматері та Спасителя залишилося в тому вигляді, якого воно набуло при триразовому голосі, почутому ігуменом: Божественна Матір відхилила обличчя Своє вправо від простягнутої десниці Предвічного Її Немовляти й намагається її відвернути від уст Своїх, щоб мати змогу вільно переказати про небезпеку, що наближається, Своїм обраним ченцям св. Гори Афонської. На обличчі Богоматері ясно виражена співчутлива любов; погляд Її дихає милосердям і лагідністю, а на устах спочиває тиха усмішка привіту й розради. Обличчя Предвічного Немовляти-Бога не таке: воно, можна сказати, грізне, і рух гніву помітний у всіх Його рисах, а погляд Його сповнений суворості й невблаганного суду.
У «Сказаниях о святых, чудотворных, во Афоне прославившихся иконах» на 63 сторінці читаємо: «Цілком точні характерні риси цих Божественних осіб, Предвічного Немовляти-Бога і Судді всіх живих та мертвих, та найлюбовнішої Покровительки і Заступниці всіх, які з повною вірою шукають Її небесного покрову й державного заступництва, майже невловимі для пензля зографа (тобто живописця), і особливо риси Христа Спасителя нашого».
На спомин про чудесне визволення Ватопедського монастиря від пограбування його ватагою розбійників запалюють перед св. іконою «Втіха» невгасиму лампаду й велику свічку. У тому приділі, де перебуває ця чудотворна ікона, споконвіку звершується постриг усіх, хто вступає до числа братії обителі, і щодня за особливим рукописом співається молебень Божій Матері.
У Таволжанській жіночій обителі, розташованій у Новохоперському повіті Воронезької губернії, є копія з ікони, названої Втіха або Розрада. Вона належить до числа місцево шанованих ікон і привезена сюди з Афона. Багато хто, приходячи з вірою до цієї ікони, отримує зцілення від своїх недуг.
Інший список, зроблений не з оригіналу, а із згаданої копії й також належний до числа місцево шанованих ікон, перебуває в Санкт-Петербурзькому Дівочому Воскресенському монастирі, при келіях ігумені. Ця ікона освячена в 1854 році.
Джерело: Книга "Є. Поселянин. Богоматір. Опис Її земного життя і чудотворних ікон" [1914]