Ікона Божої Матері «Достойно є»

Ікона Божої Матері «Достойно Есть»
Ікона Божої Матері «Достойно Есть»

відкрити картинку у великому розмірі

Ікона Божої Матері «Достойно Есть» X століття

Монастирі Афону

Ікона Божої Матері «Достойно Есть»
Ікона Божої Матері «Достойно Есть»

відкрити картинку у великому розмірі

Ікона Божої Матері «Достойно Есть» X століття

Монастирі Афону

Ікона Божої Матері «Достойно Есть»

Особливе місце в житті Святої Гори Афон посідає ікона Богородиці Протата Карєса, що називається «Достойно Есть». "Ця свята ікона з давніх-давен є гордістю мешканців Карєса, славою Протата, покровом і захистом усіх келіотів, а також славою, гордістю і захистом усієї Святої Гори".

Чудотворна ікона Достойно Есть отримала свою назву після дивовижної події, що сталася в келії Успіння Богородиці 982 року. У цій келії проживав благочестивий ієромонах зі своїм послушником. Одного разу ієромонах вирушив на всенічне бдіння, що звершується в храмі Протата в суботу, а послушник залишився в келії, куди пізно вночі постукав невідомий відвідувач з проханням залишитися на нічліг. Коли настав час всенічної літургії, двоє молодих людей почали возносити молитви. Несподівано їхні голоси перестали бути злагодженими, і тоді гість сказав, що в них спочатку співають «Достойно есть яко воистинну блажити Тя, Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего...». Вражений послушник попросив навчити його цього гімну. Оскільки в келії не знайшлося ні паперу, ні чорнила, послушник приніс невелику кам’яну табличку, де відвідувач записав своїм пальцем, ніби виводячи літери пензликом, гімн Достойно Есть. Гість наказав послушникові співати цей гімн так, як він його записав, і тут же зник. Цей нічний гість був не хто інший, як Архангел Гавриїл.

Табличку було показано старцям у Карєсі, які відправили її до Константинополя з відповідними супровідними листами патріархові та імператорові. Ікону Богородиці було перенесено з келії до храму Протата і поміщено у вівтарній частині на горнє місце, де вона й перебуває як " Захисниця та єпископ Святої Гори" (з Богослужіння Пресвятій Її Іконі). Келія, де сталося чудо, отримала назву Достойно Есть. Місцевість, у якій знаходиться келія, отримала назву “Яр Співців”, бо тут уперше було проспівано Архангелом піснеспів, що став гімном Пресвятій Богородиці. Оскільки це чудо звершилося 11 червня, щороку цього дня збирається Синаксис (Собор Старців) і звершується Божественна літургія в келії. Цей Ангельський гімн, починаючи з X століття, є невід’ємною частиною богослужіння і поширився в усьому православному світі.

Щороку в Понеділок Світлого тижня (після Пасхи), після святкової Божественної Літургії в центральному храмі Протата звершується хресний хід з чудотворною іконою “Достойно Есть” по всьому регіону Карєса. У багатогодинному хресному ході бере участь велика кількість людей. Процесія розтягується на кілька сотень метрів. Очолює процесію Хрест Господній, з правого та лівого боку несуть зображення шестикрилих Херувимів, за ними йдуть хоругви із зображеннями Спасителя та Пресвятої Богородиці. Далі йдуть священнослужителі в повному вбранні, які несуть на руках чудотворний образ Пресвятої Богородиці “Достойно Есть”. Процесію продовжує архієрей, який відслужив ранкову святкову літургію, запрошені на свято ченці, представники Священного Кінота (парламент Афону), керівники державних служб на Афоні (міністерство закордонних справ, поліція, пожежники, лікарі та ін.) і велика кількість ченців і мирян, які по черзі намагаються нести ікону, щоб отримати її благодать і милість. Хресний хід з іконою Протата "Достойно Есть" на Афоні

Співці співають тропарі Пасхального канону та піснеспіви, написані святим Никодимом Святогорцем спеціально для цього хресного ходу. Безліч дияконів тримають у руках кадила і протягом усього шляху кадять перед іконою Пресвятої Богородиці. За стародавнім візантійським звичаєм, ікона відвідує всі представництва афонських монастирів, монастир Кутлумуш, а також стародавні монідрії (першообрази нинішніх афонських монастирів – збори ченців під одним статутом і духівником), які сьогодні існують як келії. На кожній зупинці звершується Мирна Єктенія і читається молитва про здоров’я та благоденство. Після цього слідує частування священнослужителів, делегації та паломників. Згодом ікону повертають до центрального храму Протата і залишають на деякий час усередині храму, щоб віруючі могли безперешкодно помолитися перед нею. Після цього ікона переноситься до вівтаря на горнє місце, де й перебуває весь час; лише кілька разів на рік її виносять до храму, поміщаючи в проскінітарій, перед північно-східною колоною, у такі святкові дати:

11 Липня, в день її святкування, у Неділю Собору Преподобних Отців Афонських, 15 Серпня – в день Успіння Пресвятої Богородиці (храмове свято), від Різдва до Богоявлення, а також від Великої Суботи до Томиної Неділі.

Сучасні списки з цієї чудотворної ікони були направлені до православних церков у Грузії, Болгарії та Фінляндії.

На іконі Достойно Есть Богородиця зображується відповідно до типу іконографії Богородиці Кікської. Її корпус повернутий ліворуч, тоді як Вона намагається втримати в Своїх обіймах Немовля Христа. Її голова злегка нахилена і торкається голови Христа. Немовля зображується ніби граючим у руках Матері, не бажаючи сидіти спокійно. Свою ліву руку Він сховав за накидкою Богородиці, а правою торкається сувою, який Вона тримає. На сувої читається напис: "Дух Господа Бога на Мені" («Бо Господь помазав Мене благовістити вбогим») (Ісаї 61).

Золоте тло ікони не зачіпає німбів Богородиці та Христа, що залишаються дерев’яними, а це свідчить про те, що колись їх прикрашала срібна або золота риза. На тлі ікони читаються написи, що супроводжують Богородицю та Христа: "Божа Матір Карєська" і " Ісус Христос".

Цей тип іконографії Богородиці трохи відрізняється від свого прототипу. Ці відмінності полягають здебільшого в присутності ангелів, які вінчають Божу Матір, у розгорнутому сувої, який тримає Христос, а не Богородиця, а також у лівій руці, прихованій під накидкою. Цей тип окладу наслідує святогорські приклади першої половини XIX століття, що повторюють головну ікону Протата «Умилення»,але супроводжується написом «Достойно Есть».

На окладі центральна композиція Богородиці та Немовляти доповнюється двома допоміжними сценами: "Корінь Єссеїв" і "Пророчий Чин" на рамі. З погляду іконографії композиція окладу передає символічно втілення божественного через Богоматір.

Згідно з написом у нижній частині рами, оклад ікони був створений 1836 року ювеліром Іоанном зі Східної Фракії трудами Архімандрита Діонісія Ватопедського і являє собою спільне підношення святогорських ієромонахів і ченців.

Богородиця ікони Достойно Есть слідує тому самому типу іконографії, що й Богородиця Кікська – головна ікона однойменного монастиря на острові Кіпр. Це означає, що іконописці обох ікон слідують спільному прототипу, який походить із Константинополя.

Згідно із сербськими джерелами XIII століття, святий Сава, засновник монастиря Хіландар і перший архієпископ Сербії, повертаючись зі свого паломництва до Єрусалиму на початку XIII століття, 1229 року прибув до Карєса, де вклонився іконі Богородиці «Карєській». Це означає, що ікона Достойно Есть уже існувала на початку XIII століття і носила саме цю назву, що пов’язує її з місцем шанування. Ця сама назва повторюється на окладі 1836 року. У XVIII столітті за іконою закріплюється назва “Умилення”.

Із ранніх списків з ікони Достойно Есть, що збереглися до наших днів, найточнішою копією є ікона в храмі Протата, дар Прота Серафима першої половини XVI століття.

Із середини XIX століття з’являється ще одна назва ікони Достойно Есть – "Протатська". Ікони з такою назвою трапляються в монастирях Пантократор (1864) і Каракал (1875), а також на іконах, надісланих Святою Горою Афон до Росії.

джерело: www.athos.guide