Ікона Божої Матері «Акафістна»

відкрити картинку у великому розмірі
Ікона Божої Матері Акафістна IX століття
Монастирі Афону
Ікона Божої Матері Акафістна
Ікона Богородиці знаходиться в іконостасі каплиці Акафістної, прибудованої з лівого боку головного храму. Зроблена ця ікона з воску та мастики і, згідно з переданням, належить руці самого апостола Луки. Її було пронесено хресним ходом разом з іншими святинями патріархом Сергієм навколо стін Константинополя під час його облоги 624 року, коли імператор Іраклій був відсутній, перебуваючи у військовому поході проти персів. Ворожий флот було зруйновано морським штормом, і місто було врятоване дбанням Богородиці; віруючі звершили всенічне бдіння, під час якого патріарх співав Акафіст. Імператор Олексій III Великий Комнін передав ікону в дар засновникові монастиря Діонісіат під час їхньої зустрічі в Трапезунді 1374 року. Ікону було названо мироточивою, оскільки вона іноді точить миро, сліди якого помітні на її поверхні.
Під час піратського нападу 1592 року ікону Богородиці разом з іншими святинями було викрадено з монастиря. Однак на морі здійнявся небачений шторм, і тут же Богородиця з’явилася ватажкові піратів і сповістила, що ікона має бути негайно повернена до монастиря. Коли він відкрив скриню, в якій перебувала ікона, то виявив, що вона вся була вкрита миром. Охоплені жахом пірати повернули образ до Діонісіата, а двоє з них залишилися при монастирі й прийняли чернечий постриг.
1758 року викладач Афонської Академії архімандрит Євгеній Вулгаріс був зцілений цією іконою від страшної хвороби. 1767 року образ було викрадено іновірцями вдруге, але християни змогли повернути його і перевезти на острів Скопелос. Спочатку мешканці острова не побажали повернути ікону представникам монастиря, які прийшли, щоб її забрати. Проте вони були змушені це зробити, оскільки на острові почалася епідемія.
Під час великих свят ікона проноситься хресним ходом із каплиці Акафістної до головного храму монастиря під дзвін дзвонів. Поки священнослужителі несуть ікону, ченці співають «Достойно Есть». У головному храмі ікона поміщається на спеціальний трон, де залишається для поклоніння протягом суботи 5-го тижня Великого Посту, на яку припадає свято Богородиці, а також на час святкування Світлого тижня, на різдвяні Святки і в день святкування самого монастиря.
У каплиці Богородиці Акафістної щодня відбувається Божественна літургія і співається молебний канон.
Пісня Пресвятій Богородиці – це відомий усім гімн з головною темою людського втілення божественного через Божу Матір. Цей гімн являє собою тип церковної поезії, що набув особливого поширення у п’ятому та шостому столітті. Автор цього гімну залишається невідомим.
За своєю структурою гімн складається з 24 строф, за кількістю літер у грецькому алфавіті; кожна строфа починається з відповідної літери від Альфи до Омеги. Інші строфи починаються зі слова "Радуйся".
Цей гімн є одним із найкращих прикладів візантійської поезії. Він надихнув не лише на написання нових гімнів, а й на створення ікон і фресок, що закарбували 24 строфи в живописі. Цей гімн завжди допомагає стражденним – не лише в повсякденному житті, а й у годину перед смертю, як це видно з житія різних святих.
На жаль, ікона Богородиці Акафістної пошкоджена в багатьох місцях унаслідок миро, яке з неї точиться; постаті Богородиці та Христа практично нерозрізненні.
Богородиця монастиря Діонісіат зображується в ніжних обіймах з Немовлям Христом і належить до типу іконографії Богородиці Умилення, відомому ще із середньовізантійського періоду.
Ікона з двох боків покрита окладом, створеним 1786 року коштом митрополита Белграда Єремії. На лицьовому боці в нижній частині срібного з позолотою окладу читається напис: "Молитва раба Божого Єремії архієрея, 1786 травня 20". На зворотному боці срібного окладу зображується передача ікони імператором Трапезунда Олексієм III Великим Комніним засновникові монастиря Діонісіат. Ця сцена супроводжується написом, що описує історію ікони. Над головою імператора читається: "Олексій Цар Великий Комнін", над засновником монастиря: "Святий Діонісій з Афону".
У XVIII столітті ікону монастиря Діонісіат було інкрустовано в іншу ікону, на якій зображено 24 строфи Акафіста. Ця частина також прикрашена окладом зі срібла й золота, створеним ченцем Йосифом Неоскитіотісом 1930 року, коли ігуменом був архімандрит Марк.
Практика інкрустування однієї ікони в іншу добре відома починаючи з періоду доби Палеологів (XIII століття) і зумовлена бажанням акцентувати увагу на особливо шанованій іконі. У випадку монастиря Діонісіат ця інкрустація є наслідком бажання супроводити ікону Богородиці зображенням 24 строф Акафіста. Аналогічним прикладом є ікона з іконостаса храму Успіння Богородиці на острові Мілос, де зберігається така «інкрустована» ікона Богородиці Умилення. На цій іконі на рамі XVII століття, так само як і у випадку ікони монастиря Діонісіат, було поміщено строфи Акафіста, пророків зі сувоями та символи, що мають відношення до Богородиці.
джерело: www.athos.guide