Страсний тиждень. Ікона «Страсті Христові»

Страсті Христові
Страсті Христові – згідно з Євангеліями, сукупність подій, що принесли Ісусу Христу фізичні й духовні страждання в останні дні й години Його земного життя. Церква згадує їх в останні дні перед Пасхою, у Страсну седмицю, протягом якої віруючі поступово готуються до свята.
Особливе місце серед Страстей Христових посідають події, що відбулися після Тайної вечері: арешт, суд, бичування і страта. Розп’яття – кульмінаційний момент Страстей Христових. Християни вірять, що багато Страстей були передбачені пророками Старого Завіту і самим Ісусом Христом.
Страсна седмиця
Страсною седмицею, або Страсним тижнем називається останній тиждень перед Пасхою, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп’яття, хресну смерть, поховання. Цей тиждень особливо шанується Церквою. «Усі дні, – говориться в Синаксарі, – перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше за Святу Чотиридесятницю Свята і Велика седмиця (Страсна), і більше за саму Велику седмицю ця Велика і Свята Субота. Називається ця седмиця Великою не тому, що її дні чи години більші (за інші), але тому, що в цю седмицю звершилися великі й надприродні дива та надзвичайні діла нашого Спасителя…»
За свідченням святителя Іоанна Золотоустого, перші християни, палаючи бажанням невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, у Страсну седмицю посилювали молитви і подвоювали звичайні подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, Який зазнав безприкладних страждань єдино з любові до занепалого людства, намагалися бути добрими й поблажливими до немочей братів своїх та більше чинити діл милосердя, вважаючи непристойним виголошувати осуд у дні нашого виправдання кров’ю Непорочного Агнця, припиняли в ці дні всілякі тяжби, суди, суперечки, покарання і навіть звільняли на цей час від кайданів в’язнів у темницях, винних не в кримінальних злочинах.
Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в кожен із них у всіх церквах звершуються особливі служби. Богослужіння Страсної седмиці особливо величні, прикрашені мудро розташованими пророчими, апостольськими й євангельськими читаннями, найвищими, натхненними піснеспівами і цілим рядом глибоко знаменних, благоговійних обрядів. Усе, що в Старому Завіті було лише наперед зображено або сказано про останні дні й години земного життя Богочоловіка, – усе це Свята Церква зводить в один величний образ, який поступово й розкривається перед нами в Богослужіннях Страсної седмиці. Згадуючи в Богослужінні події останніх днів земного життя Спасителя, Свята Церква уважним оком любові та благоговінням стежить за кожним кроком, вслухається в кожне слово Христа Спасителя, що йде на вільну страсть, поступово веде нас слідами Господа протягом усього Його хресного шляху, від Вифанії до Лобного місця, від царського входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його викупних страждань на хресті, і далі – до світлого торжества Христового Воскресіння. Увесь зміст служб спрямований на те, щоб читанням і піснеспівами наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно споглядати таїнство спокути, до спомину якого ми готуємося.
Перші три дні цієї седмиці присвячені посиленій підготовці до страстей Христових. Відповідно до того, що Ісус Христос перед стражданнями всі дні проводив у храмі, навчаючи народ, Свята Церква відзначає ці дні особливо тривалим Богослужінням. Намагаючись зібрати й зосередити увагу та думки віруючих загалом на всій Євангельській історії втілення Богочоловіка і Його служіння роду людському, Свята Церква в перші три дні Страсної седмиці прочитує на часах усе Чотириєвангеліє. Бесіди Ісуса Христа після входу в Єрусалим, звернені то до учнів, то до книжників і фарисеїв, розвиваються й розкриваються в усіх піснеспівах перших трьох днів Страсної седмиці. Оскільки в перші три дні Страсної седмиці звершилися різні багатознаменні події, які мають найближче відношення до страстей Христових, то й ці події благоговійно згадуються Святою Церквою в ті самі дні, в які вони звершилися. Таким чином, Свята Церква в ці дні невідступно веде нас за Божественним Учителем, з Його учнями, то в храм, то до народу, то до митарів, то до фарисеїв і всюди просвіщає нас саме тими словами, які пропонував Він Сам слухачам Своїм у ці дні.
Готуючи віруючих до хресних страждань Спасителя, Свята Церква Богослужінню перших трьох днів Страсної седмиці надає характеру печалі й скрухи про нашу грішність. Увечері в середу закінчується великопісне Богослужіння, у церковних піснеспівах замовкають звуки плачу й нарікань грішної душі людської і настають дні іншого плачу, що пронизує все Богослужіння, – плачу від споглядання жахливих мук і хресних страждань Самого Сина Божого. Водночас і інші почуття – невимовної радості за своє спасіння, безмежної вдячності Божественному Викупителю – переповнюють душу віруючого християнина. Оплакуючи безвинно страждущого, зганьбленого й розп’ятого, проливаючи гіркі сльози під хрестом свого Спасителя, ми відчуваємо й невимовну радість від усвідомлення, що розп’ятий на хресті Спаситель співвоскресить із Собою й нас, що гинемо.
Присутні в Страсну седмицю на церковних службах, що являють усі події останніх днів Спасителя наче такими, що звершуються перед нами, ми проходимо подумки всю велично зворушливу й безмірно повчальну історію страждань Христових, думкою і серцем своїм «сшествуем Ему и сораспинаемся Ему». Свята Церква закликає нас цього тижня залишити все марне й мирське та піти слідом за нашим Спасителем. Отці Церкви так склали й розташували богослужіння Страсного тижня, що в них відображаються всі страждання Христові. Храм у ці дні почергово являє собою то Сіонську горницю і Гетсиманію, то Голгофу. Богослужіння Страсної седмиці Свята Церква обставила особливою зовнішньою величчю, піднесеними, натхненними піснеспівами і цілим рядом глибоко знаменних обрядів, які звершуються тільки цієї седмиці. Тому той, хто постійно перебуває в ці дні на богослужінні в храмі, той видимо йде за Господом, що йде на страждання.
Понеділок, вівторок і середа Страсної седмиці присвячені спомину останніх бесід Спасителя з учнями й народом. У кожен із цих трьох днів Євангеліє читається на всіх службах, належить прочитати всі чотири Євангелія. Але хто може, той неодмінно повинен сам читати ці місця з Євангелія вдома і для себе, і для інших. Вказівку, що треба читати, можна знайти в церковному календарі. Під час слухання в церкві через велику кількість прочитуваного багато чого може вислизати від уваги, а домашнє читання дозволяє йти за Господом усіма думками й почуттями. При уважному читанні Євангелій страждання Христові, оживаючи, наповнюють душу невимовним зворушенням… Тому, читаючи Євангеліє, мимоволі переносишся подумки на місце подій, береш участь у тому, що відбувається, ідеш за Спасителем і страждаєш із Ним. Необхідне також благоговійне роздумування про Його страждання. Без цього роздумування мало плодів принесе і присутність у храмі, і слухання, і читання Євангелія. Але що означає – роздумувати про страждання Христа, і як роздумувати? Насамперед уявіть у своєму розумі страждання Спасителя якомога живіше, принаймні, в головних рисах, наприклад: як Він був зрадженим, судженим і засудженим; як Він ніс хрест і був піднесений на хрест; як волав до Отця в Гетсиманії та на Голгофі і віддав Йому дух Свій: як був знятий із хреста й похований… Потім запитайте самого себе, за що і для чого зазнав стільки страждань Той, Хто не мав жодного гріха, і Який, як Син Божий, міг завжди перебувати в славі та блаженстві. І ще запитайте себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене безплідною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь у спасінні, придбаному на Голгофі для всього світу? Церква вчить, що для цього потрібне засвоєння розумом і серцем усього вчення Христового, виконання заповідей Господніх, покаяння і наслідування Христа в благому житті. Після цього сумління саме вже дасть відповідь, чи робите ви це… Таке роздумування (а хто не здатний на нього?) дивовижно скоро наближає грішника до його Спасителя, тісно й назавжди союзом любові пов’язує з хрестом Його, сильно і живо вводить у причастя того, що відбувається на Голгофі.
Шлях Страсної седмиці – шлях посту, сповіді та причащання, інакше кажучи – говіння, для гідного причащання святих Таїн у ці великі дні. І як же не говіти в ці дні, коли відіймається Жених душ (Мт. 9, 15), коли Він Сам голодує біля безплідної смоківниці, прагне на хресті? Де ще складати тягар гріхів через сповідь, як не біля підніжжя хреста? У який час краще причащатися з Чаші життя, як не в ці дні, що настають, коли вона подається нам, можна сказати, з рук Самого Господа? Воістину, хто, маючи можливість приступати в ці дні до Святої Трапези, ухиляється від неї, той ухиляється від Господа, біжить від свого Спасителя. Шлях Страсної седмиці – надавати в ім’я Його допомогу бідним, хворим і страждущим. Цей шлях може здаватися віддаленим і непрямим, але насправді він надзвичайно близький, зручний і прямий. Спаситель наш такий любовний, що все, що чиниться нами в ім’я Його для бідних, хворих, бездомних і страждущих, Він приймає на Себе Самого. На Страшному Суді Своєму Він зажадає від нас особливо діл милосердя до ближніх і на них утвердить наше виправдання або осуд. Пам’ятаючи це, ніколи не нехтуйте дорогоцінною можливістю полегшувати страждання Господа в Його меншій братії, а особливо скористайтеся нею в дні Страсної седмиці – одягнувши, наприклад, нужденного, ви вчините як Йосип, який дав плащаницю. Ось головне і доступне кожному, із чим православний християнин у Страсну седмицю може йти за Господом, що йде на страждання.
З книги «Як провести Страсну седмицю»