Ікона «Зрада Юди»

ікона Зрада Іуди
ікона Зрада Іуди

Зрада Іуди

На четвертий день після Свого урочистого входу до Єрусалима Ісус Христос сказав учням Своїм: «ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття».

Цього дня, за нашим рахунком це була середа, – первосвященики, книжники та старійшини народу зібралися в первосвященика Каяфи і радилися між собою, як би їм погубити Ісуса Христа. На цій раді вони вирішили взяти Ісуса Христа підступом і вбити Його, але тільки не в свято (тоді збирається багато народу), щоб не викликати обурення в народі.

Один із дванадцяти апостолів Христових, Іуда Іскаріотський, був дуже жадібний до грошей; і вчення Христове не виправило душі його. Він прийшов до первосвящеників і сказав: «що ви дасте мені, якщо я вам видам Його?»

Вони зраділи й запропонували йому тридцять срібняків.

Відтоді Іуда шукав слушної нагоди, щоб зрадити Ісуса Христа не при народі.

Після моління Христа в Гефсиманському саду до саду прийшов Іуда, зрадник, з юрбою людей, які йшли з ліхтарями, киями та мечами; це були воїни та слуги, послані первосвящениками і фарисеями схопити Ісуса Христа. Іуда домовився з ними: «Кого я поцілую, Того й беріть».

Підійшовши до Ісуса Христа, Іуда сказав: «Радуйся, Равві (Учителю)!» І поцілував Його.

Ісус Христос сказав йому: «Друже! Для чого ти прийшов? Цілунком чи видаєш Сина Людського?» Ці слова Спасителя були для Іуди останнім закликом до покаяння.

Коли Іуда зрадник дізнався, що Ісуса Христа засуджено на смерть, він збагнув увесь жах свого вчинку. Він, можливо, не очікував такого вироку, або гадав, що Христос не допустить цього, або позбудеться ворогів дивовижним чином. Іуда зрозумів, до чого довело його сріблолюбство. Мучливе розкаяння оволоділо його душею. Він пішов до первосвящеників і старійшин і повернув їм тридцять срібняків, кажучи: «згрішив я, видавши Кров невинну» (тобто видав на смерть невинну Людину).

Вони ж сказали йому: «що нам до того; дивись сам» (тобто сам відповідай за свої діла).

Але не захотів Іуда смиренно покаятися в молитві та сльозах перед милосердним Богом. Холод відчаю та зневіри огорнув його душу. Він кинув срібняки в храмі перед священиками і вийшов. Потім пішов і удавився (тобто повісився).