Охтирська ікона Божої Матері
Іконографія Охтирської ікони походить від зразків італо-грецького мистецтва.
На ній – поясне зображення Пресвятої Богородиці зі складеними на грудях у молитві руками.
Ліворуч – Господь Ісус Христос, розп'ятий на Голгофському хресті. Існують варіанти: Богородиця в мафорії, у короні з непокритою головою.
Історія
Чудотворну Охтирську ікону було явлено 2 липня 1739 року в місті Охтирка Харківської губернії (нині Сумська обл., Україна).
Образ, від якого виходило сяйво, було знайдено священиком Покровського храму Василем Даниловим у траві під час сіножаті. Ікону перенесли до його будинку.
Через три роки з дня принесення ікони до будинку, у свято Покрови, священик увійшов до кімнати, де була ікона, і був уражений надзвичайним світлом від ікони.
Це стало часто повторюватися, але священик благоговійно молився і про це нікому не говорив.
Одного разу в легкому сні священик побачив Богоматір і почув її наказ очистити від пилу і обмити чистою водою ікону, яку він знайшов.
Священик, прокинувшись від сну, зразу ж виконав це і зібрав воду в посудині, щоб уранці віднести в річку. Знову заснувши, він побачив уві сні, як іде до річки, несе посуд води, якою омив ікону, але на шляху почув голос Богоматері «повернися додому і зберігай цю воду; вона зцілюватиме всіх, хто страждає на лихоманку».
У священика ж була дочка, яка давно хворіла на лихоманку. Прокинувшись, він дав їй пити цю воду, і дочка відразу одужала.
Тоді священик доручив іконописцеві Іванові зафарбувати ушкодження на іконі. Знаючи про чудові зцілення, іконописець омив ікону водою і напоїв нею сина, який страждав від лихоманки, який теж одужав.
Готуючись до початку роботи вночі іконописець почув голос, що виходив від ікони: «Встань! Настав час віднести ікону туди, звідки ти її взяв. Виправити її ти не можеш».
Іконописець до ранку молився перед іконою, а рано-вранці відніс її о. Василеві, який, переконавшись у її чудотворній силі, поставив її в Покровському храмі, після чого лихоманкою, що страждали, стали молитовно вдаватися до цієї ікони і в множині отримували чудове зцілення.
Поширенню звістки про чудеса від ікони при найвищому дворі послужило явлення Божої Матері в тонкому сні хворої вдові баронеси фон Вейдель, що відвідала Охтирку в 1748 році: Владичиця вказала їй день її швидкої смерті, веліла роздати маєток бідним і нужденним.
Баронеса поспішила роздати майно і через п'ять днів померла. Звістка про все це дійшла імператриці, і Єлизавета Петрівна взяла сиріт до двору, виховала їх і видала заміж одну за графа Паніна, іншу за графа Чернишова. Обидві вони до смерті робили щедрі внески до собору, де була ікона.
У 1751 році Святіший Синод, закінчивши тривале «слідство про чудеса святої ікони», ухвалив почитати Охтирську ікону як чудотворну. У 1768 року на пожертвування імператриці Єлизавети дома явища ікони побудували кам'яний Покровський собор, у якому ікона перебувала до її викрадення 1903 року під час відправлення на реставрацію до Санкт-Петербурга.
Згодом свята ікона виявилася невідомими шляхами в Харбіні та була придбана С. А. Степановим. За свідченням харбінського протоієрея М. Труфанова, який неодноразово прикладався до Охтирської ікони в Охтирці, ікона, придбана Степановим, була тією самою чудотворною Охтирською іконою.
У 1950-х роках син Степанова вивіз ікону до Бразилії, а потім до Сан-Франциско. Потім Охтирська ікона перейшла у відання архієпископа Сіднейського Іларіона (Капрала).
В 1975 відомості про те, що втрачена Охтирська ікона знаходиться в Сан-Франциско досягли СРСР. 1995 року митрополит Харківський Никодим (Руснак) привіз список з ікони і передав його до Охтирського Покровського собору.
У зв'язку з цією подією було відновлено хресну ходу на третій день після Дня Святої Трійці зі списком ікони на місце Охтирського в ім'я Святої Трійці монастиря.
Хід цей відбувався з 1844 року в суботу П'ятидесятниці, а назад ікона переносилася у свято Усіх святих. 15 червня 1999 року в Охтирці відбулися урочистості з нагоди 260-річчя явища чудотворної Охтирської ікони.